Три мушкетери

Менi довелося запропонувати iй своi послуги i провести ii до карети…

– Ого! В неi навiть карета е, у племiнницi богослова? – перебив його Портос, однiею з невиправних вад якого було невмiння до кiнця вислухати спiврозмовника. – Непогане знайомство, мiй друже.

– Портосе, – сказав Арамiс, – я вам уже не раз говорив: ваше невмiння тримати язик за зубами не кращим чином позначаеться на ваших стосунках з жiнками.

– Панове, панове, – вигукнув д’Артаньян, у головi якого вже почала вимальовуватися загальна картина цiеi iсторii, – справа серйозна! Облишмо жарти, якщо це можливо.

– Раптом якийсь чоловiк, високий, чорнявий, з манерами дворянина… одне слово, дуже нагадуе вашого незнайомого, д’Артаньяне…

– Можливо, це вiн i був, – зауважив д’Артаньян.

– Цiлком можливо, – погодився Арамiс. – У супроводi п’ятьох чи шiстьох чоловiкiв, що йшли крокiв за десять од нього, пiдiйшов до мене i дуже ввiчливо мовив: «Пане герцог, – сказав вiн менi, – i ви, панi», звертаючись уже до дами, яка спиралася на мою руку…

– До племiнницi богослова?

– Та помовчiть, Портосе! – невдоволено буркнув Атос.

– «Прошу вас сiсти в карету, i не намагайтеся чинити опiр чи здiймати галас», – так сказав цей чоловiк.

– Вiн подумав, що ви Бекiнгем! – вигукнув д’Артаньян.

– Напевне, – вiдповiв Арамiс.

– А дама? – спитав Портос.

– Мабуть, вiн вирiшив, що то королева! – сказав д’Артаньян.

– Саме так, – пiдтвердив Арамiс.

– Бiсiв гасконець! – вигукнув Атос. – Вiн на льоту все ловить.

– Справдi, – погодився Портос, – зростом i поставою Арамiс схожий на красеня герцога. Проте менi здаеться, що мундир мушкетера…

– На менi був широкий плащ, – пояснив Арамiс.

– У липнi мiсяцi, хай йому бiс! – знову не стримався Портос. – Чи, може, твiй богослов боiться, що тебе впiзнають?

– Я ще розумiю, – сказав Атос, – що шпигуна могла ввести в оману фiгура, але ж обличчя…

– На менi був капелюх iз широкими крисами, – додав Арамiс.

– Господи, – вигукнув Портос, – яка завбачливiсть! І ради чого? Щоб вивчати богослов’я!.

– Панове! Панове! – перебив iх д’Артаньян. – Годi вам жартувати. Зараз кожна хвилина на вагу золота. Давайте розiйдемося в рiзнi боки i спробуемо розшукати дружину галантерейника. В ii викраденнi – ключ до розгадки всiеi iнтриги.

– Ви так вважаете, д’Артаньяне? Жiнка такого низького походження! – мовив Портос, презирливо випнувши губи.

– Вона хрещениця де Ля Порта, довiреного камердинера королеви.