Три мушкетери

– Гаразд, – погодилася панi Бонасье. – Тепер моя черга дати вам необхiднi вказiвки.

– Слухаю вас.

– Пiдiть до Лувру i знайдiть хвiртку, що виходить на вулицю Ешель. Там ви спитаете Жермена.

– Гаразд. А далi?

– Вiн поцiкавиться, у якiй ви справi, i замiсть вiдповiдi ви скажете два слова: Тур i Брюссель. Пiсля цього вiн буде у вашому розпорядженнi.

– І що я повинен йому сказати?

– Ви попросите покликати пана де Ля Порта, камердинера королеви.

– А коли вiн покличе його i пан де Ля Порт вийде?

– Ви пошлете його до мене.

– Зрозумiло. Але де й коли я побачу вас знову?

– А вам дуже хочеться побачити мене знову?

– Авжеж!

– У такому разi дозвольте менi самiй подбати про це i нi про що не турбуйтеся.

– Я покладаюся на ваше слово.

– Можете вiрити менi.

Д’Артаньян уклонився панi Бонасье, кинувши на неi такий закоханий погляд, яким тiльки можна було охопити всю ii маленьку чарiвну постать. Уже спускаючись сходами, вiн почув, як дверi за ним зачинились i ключ двiчi повернувся в замку.

За кiлька хвилин вiн був уже бiля Лувру. Входячи в хвiртку з боку вулицi Ешель, вiн почув, як вибило десяту годину. Таким чином, усi подii, про якi ми щойно розповiли, зайняли щонайбiльше пiвгодини.

Все сталося так, як i говорила панi Бонасье. Почувши умовну фразу, Жермен уклонився, i вже за десять хвилин пан де Ля Порт був у кiмнатi воротаря. Д’Артаньян двома словами розповiв йому про все i повiдомив, де переховуеться панi Бонасье.

Ля Порт двiчi перепитав адресу i поспiшив до виходу. Проте, зробивши кiлька крокiв, вiн раптом повернувся.

– Юначе, – сказав вiн, звертаючись до д’Артаньяна, – одна порада.

– Яка саме?

– Те, що ви стали учасником останнiх подiй, може вам зашкодити.

– Ви так гадаете?

– Я певен. Чи немае у вас друга, в якого вiдстае годинник?

– То й що?

– Зайдiть до нього, щоб вiн мiг засвiдчити: о пiв на десяту ви були в нього. У юриспруденцii це називаеться алiбi.

Д’Артаньяновi ця порада здалася слушною, i вiн щодуху побiг до будинку пана де Тревiля. Прибувши на мiсце, вiн вирiшив не заходити у вiтальню, де, як завжди, було людно, а спитав дозволу пройти прямо до кабiнету. Оскiльки д’Артаньян часто тут бував, на його прохання зважили, i слуга вiдразу ж доповiв пановi де Тревiлю, що його молодий земляк прийшов з якоюсь важливою новиною i просить прийняти його вiч-на-вiч.