Світова гібридна війна: український фронт

Майже всi проекти спрямованi насамперед на Украiну, оскiльки Москва значно ранiше за З. Бжезiнського усвiдомлюе тезу, що без Украiни нiяка iмперiя у цьому просторi не е можливою.

Економiчною основою новоi iмперii мали бути рiзнi форми енергетичноi та фiнансовоi залежностi, масштабне проникнення росiйського капiталу у колишнi республiки, тодi як полiтичнi засади утворюють прикупленi проросiйськi полiтичнi партii та представники мiсцевоi компрадорськоi буржуазii та олiгархii. З тактичною метою вважаеться за доцiльне стимулювати радикальнi нацiоналiстичнi кола, щоб створити жупел «нацiоналiзму» та «фашизму», яким можна лякати громадськiсть i дискредитувати краiну в очах свiтовоi спiльноти.

Загалом мета «лiберальноi iмперii» полягае у формуваннi знов-таки гiбридного феномена, коли позiрно незалежнi держави насправдi перебувають у васальнiй залежностi вiд московського центру i проводять свою внутрiшню i зовнiшню полiтику у його фарватерi.

Московськi полiтики за iнерцiею свого геополiтичного мислення продовжують вважати пострадянськi краiни своею «зоною вiдповiдальностi», тобто сферою свого домiнування, що на практицi, за уявленнями Кремля, означае право втручатися у внутрiшнi справи нових незалежних держав, включаючи застосування збройноi сили пiд приводом захисту «спiввiтчизникiв» або «росiйськомовних» громадян в iнших краiнах.

Таке право було зафiксовано в офiцiйних документах РФ стратегiчного характеру.

Кремль продовжував також зараховувати до сфери своiх iнтересiв та впливiв i европейськi посткомунiстичнi держави, а отже, був дуже незадоволений, коли останнi цiлими групами почали набувати членства у НАТО та ЄС.

Це трактувалося не як змiцнення европейськоi системи колективноi безпеки, а як експансiя НАТО на Схiд i ущемлення iнтересiв Москви.

У ширшому – европейському – контекстi можна говорити про рiзну динамiку перехiдного перiоду для посткомунiстичних краiн, втягнутих свого часу в полiтичну та соцiально-економiчну систему соцiалiстичного табору.

Якщо низка центральноевропейських держав, краiн Балтii та Балкан вiдносно швидко здiйснили необхiднi перетворення й отримали можливiсть активно включитися в европейськi iнтеграцiйнi процеси, то у схiдноевропейському просторi найбiльш консервативною силою виявилася соцiально-економiчна модель Росiйськоi Федерацii, побудована на ресурснiй економiцi та авторитарнiй органiзацii полiтичного життя.

Спроби демократичних перетворень у РФ в 90-х роках ХХ ст.