Пригоди Олівера Твіста

Могильник засипав яму, недбало притоптав зверху землю ногами, закинув лопату за спину й пiшов своею дорогою, а за ним побiгли хлопцi, голосно висловлюючи свое незадоволення з приводу того, що цiкаве видовисько тривало так недовго.

– Ходiмо, небораче, а то браму зачинять, – мовив Бембль, ляснувши вдiвця по спинi, – той, як був став над домовиною, так увесь час стояв не ворухнувшись протягом усiеi церемонii; вiд Бемблевих слiв вiн здригнувся, пiдвiв свою похнюплену голову, глянув на людей, що оточували його, ступив кiлька крокiв i впав зомлiлий.

Стара божевiльна була занадто засмучена втратою теплоi пелерини, яку в неi пiсля закiнчення похорону негайно одiбрали, й не звернула на нього жодноi уваги; на зомлiлого вилили жбан холодноi води; вiн прийшов до пам’ятi й поплентався прiч. Ворота замкнули, i всi розiйшлися в рiзнi боки.

– Що ж, Олiвере, як тобi це сподобалося? – спитав Соуерберрi, йдучи додому.

– Спасибi, нiчого собi, – вiдповiв нерiшуче Олiвер, – але не дуже, сер.

– Дурницi, з часом звикнеш, а тодi пiде як по маслу, – запевнив його хазяiн.

Олiверовi було цiкаво, скiльки часу звикав його господар до цього, але вiн розумiв, що краще не питати, i мовчки йшов додому, мiркуючи про все, що бачив i чув.

Роздiл VI

Олiверовi вриваеться терпець, вiн дуже дивуе Ноя своею вiдвагою

Пiсля мiсячного «стажу» в трунаря контракт на Олiвера було офiцiйно затверджено.

Гнилий сезон, плодючий на рiзнi захворювання, саме наступав. Висловлюючись комерцiйним термiном, «на труни стояв попит», i за кiлька тижнiв Олiвер набув чималого досвiду.

Блискучi наслiдки генiальноi вигадки мiстера Соуерберрi сягнули далеко понад його надii. Нiколи ще за пам’ятi найстарожитнiших мешканцiв мiста N. не лютував з такою силою навiсний кiр i не бувало такоi страшноi смертностi на дiтей. Мало не щодня тяглися вулицями жалiбнi походи; на чолi iх з крепом аж по колiна виступав Олiвер, а матерi, завмираючи вiд жалю й зворушення, розчулено дивилися на це.

Щоб навчитися володiти своiми нервами (що е конче потрiбне для фахiвця-трунаря), Олiверовi доводилося бувати господарем також i на похоронах дорослих, i не раз бував вiн свiдком прекрасноi покори й мужностi, з якою деякi сильнi духом люди зносять облуду долi й нерозважнi втрати.