Пригоди Олівера Твіста

Соуерберрi часом ховав якусь заможну панi або пана, що мали цiлу зграю небог та небожат; вони ходили мов неприкаянi пiд час усiеi хвороби небiжчика й навiть на людях, у мiсцях громадських зборищ, нiяк не могли погамувати своеi туги; а проте, залишившись на самотi, вони ставали веселi, бадьорi й безжурно базiкали й смiялися, начебто нiчого лихого не трапилося. Чоловiки ставилися до втрати своiх дружин з героiчною мужнiстю, i жiнки, вдягаючи жалобу за своiми чоловiками, замiсть сумувати пiд похмурим крепом, дбали лише за те, щоб вiн iм був до лиця й не вiдставав вiд моди.

Дуже часто ледi й джентльмени, що до нестями побивалися над покiйниками пiд час похорону, заспокоювалися скоро, переступивши порiг своеi хати, а напившись чаю, знаходили свою звичайну рiвновагу. Це все було варте уваги й справляло дуже вiдрадне враження, i Олiвер широко вiдкритими очима придивлявся до всього цього.

Чи покору в душi Олiверовiй виховали саме цi приклади мужностi людського духу, – хоч я й бiограф його, – з певнiстю не скажу, можу лише сказати, що протягом кiлькох мiсяцiв Олiвер не ремствував на Ноя i мовчки зносив його знущання, а той сiкався до нього, як та оса у вiчi.

Ной згоряв вiд заздростi до Олiверовоi чорноi патерицi й крепу i нiяк не мiг пристати на те, що якийсь вихватько так швидко пiшов угору, тодi як вiн, старший за нього, пас ще досi заднiх i залишився при своему форменому картузi й шкуратяних штанях.

Шарлотта ставилася до Олiвера погано, бо так робив Ной, а мiсiс Соуерберрi зненавидiла Олiвера, бо мiстер Соуерберрi йому симпатизував; отже, в такому приемному оточеннi: з трьома ворогами, з одного боку, й ненастанними похоронними картинами, з другого, Олiвер почував себе приблизно так, як те голодне порося, що його ненароком застрелили в засiках броварнi.

Зараз я пiдходжу до дуже важливого моменту в бiографii Олiвера, однiеi назверх начебто другорядноi та незначноi подii, що викликала, проте, грунтовну змiну у всiй його майбутнiй долi.

Одного разу Олiвер з Ноем увiйшли до кухнi в звичайний обiднiй час (на обiд iм залишили з пiвтора фунта баранячих хрящiв), але господиня саме покликала до себе Шарлотту, i голодний Ной почав тим часом знiчев’я сiкатися до Олiвера.