Пригоди Олівера Твіста

Капелюх уже знову гордо сидiв на своему почесному мiсцi, цiпка було направлено, i мiстер Бембль з Ноем подалися пiдтюпцем до трунаревоi майстернi.

Тут стан речей тим часом не змiнився. Соуерберрi досi не повертався додому, а Олiвер з неослабною силою грюкав так само у дверi.

Мiсiс Соуерберрi наговорила Бемблевi таких жахливих речей про Олiверовi злочинства, що той поклав за безпечнiше вдатися з ним спершу в перемовини.

Тому вiн спочатку постукав у дверi, а потiм, притулившись губами до дiрочки в замку, з притиском промовив:

– Олiвере!

– Пустiть мене! – вiдгукнувся з льоху хлопчик.

– Чи пiзнаеш ти, чий це голос, Олiвере?

– Так, пiзнаю.

– А чи страшно тобi? Чи тремтиш ти в цю мить?

– Нi! – гордо кинув Олiвер.

Ця неприродна, нечувана вiдповiдь, якоi мiстер Бембль нiяк не сподiвався, збила його з пантелику. Вiн вiдскочив вiд дверей, випростав свiй стан i в нiмому подивi обвiв поглядом усiх присутнiх.

– О, мiстере Бембль, вiн напевне збожеволiв, – простогнала мiсiс Соуерберрi, – жоден тямущий хлопець не наважився б так з вами розмовляти.

– Це не божевiлля, моя панi, – вiдповiв мiстер Бембль пiсля кiлькох хвилин глибокоi задуми, – це м’ясо!

– Що? – скрикнула мiсiс Соуерберрi.

– М’ясо, моя панi, м’ясо, – повторив Бембль з притиском. – Ви перегодували його м’ясом. Ви штучно збудили в ньому бунтарський дух, що цiлком не личить особi в його становищi. Мiсiс Соуерберрi, це вам пiдтвердять i члени Ради, а вони глибокi фiлософи-практики i добре розумiються на цьому.

– Боже! Боже! – сплеснула руками мiсiс Соуерберрi, побожно пiдносячи очi до кухонноi стелi. – Ось що значить бути милосердним.

Милосердя мiсiс Соуерберрi полягало в тому, що вона щедро надiляла Олiвера найгiршими недоiдками та недогризками, на якi нiхто не поласував би, i тому треба було дiйсно великоi саможертовностi й природноi лагоди вдачi, щоб схилитися так покiрно перед тяжким безпiдставним докором мiстера Бембля.

– О, – промовив мiстер Бембль, коли шановна ледi знову спустила своi очi додолу, – едине, чим тепер можна зарадити лиховi, – це залишити хлопця в льосi на два-три днi, поки його прикрутить голод; потiм його можна буде випустити, але протягом усiеi його науки його треба буде тримати на самiй кашi.