Пригоди Олівера Твіста

Гостi засидiлися; одна з панночок поскаржилася, що змерзла, – i на столi з’явилася горiлка; розмова поточилася ще жвавiше. Нарештi Чарлi спитав, чи не час пiдкувати копита? Олiвер вирiшив, що це, мабуть, якийсь французький вираз, що означае «йти на шпацiр», бо скоро по тому Проноза й Чарлi й обидвi гостi повiялися з хати, одержавши вiд милого старого грошi на дрiбнi витрати.

– Що, соколику? Весело у нас живеться, еге ж? – спитав Феджiн. – Вони пiшли ось на цiлий день, аж до самоi ночi.

– А хiба вони вже вiдробили свое? – спитав Олiвер.

– Так, тобто якщо iм, бува, не трапиться якоi роботи дорогою, а вони роботи нiколи не прогавлять, серденяточко ти мое. Бери з них приклад, бери з них приклад, соколику, – приказував старий, стукаючи з притиском коцюбою по комину, – роби все те, що вони тобi скажуть, а особливо вважай на Пронозу, дитино. Вiн буде колись великою людиною i зробить i тебе таким, якщо ти наслiдуватимеш йому. Чи не випадае часом моя хусточка з кишенi, Олiверчику? – раптом спитав вiн.

– Так, сер, випадае, – вiдповiв Олiвер.

– Ану спробуй, чи можеш ти ii витягнути так, щоб я не помiтив: роби, як робили хлопцi, коли ми гралися вранцi.

Однiею рукою Олiвер взявся за дно кишенi, нестотно, як робив це Проноза, а другою витяг з неi обережно хустину.

– Є? – скрикнув Феджiн.

– Ось вона, сер, – вiдповiв Олiвер, показуючи хустку.

– Ти розумна шельма, серденяточко, – задоволено плеснув Олiвера по головi штукар-дiдусь. – Уперше бачу такого спритного пацана! Ось тобi шилiнг.

Олiвер дуже дивувався, що е спiльного мiж його блискучою майбутнiстю i кишенею старого пана, але, вирiшивши, що той, як старший, мусить краще це знати, слухняно пiшов за ним до столу й незабаром поринув з головою в свою нову науку.

Роздiл X

Короткий, але дуже важливий роздiл цiеi повiстi: Олiвер знайомиться ближче з мораллю своiх нових товаришiв, але купуе цей досвiд дорогою цiною

Багато днiв просидiв Олiвер у кiмнатi старого i тiльки й знав, що випорював мiтки з носових хусток (що iх приносили силу-силенну); единою розвагою його була вже згадана цiкава гра; старий i обидва хлопчики гралися в неi регулярно щодня, й Олiвер теж часом брав у нiй участь, але незабаром вiн почав нудитися за свiжим повiтрям i докучати старому джентльменовi проханням дозволити йому пiти разом з товаришами на роботу.