Хрещення Русі

Щоправда, у жрецтва Єрусалимського храму i синедрiону – ради, до якоi входили жерцi i представники свiтськоi знатi, деякi права збереглися. На чолi синедрiону стояв первосвященик Єрусалимського храму. До компетенцii синедрiону входили питання внутрiшнього управлiння, вiн мав деякi судовi та полiтичнi повноваження. Водночас, уся дiяльнiсть синедрiону контролювалася римлянами.

Ситуацiя в краiнi залишалася напруженою протягом усього I столiття. Римськi властi далеко не завжди брали до уваги мiсцевi звичаi.

Так, прокуратор i префект Понтiй Пiлат при своему вступi на посаду наказав вiйськам увiйти в Єрусалим i нести зображення iмператора, що образило релiгiйнi почуття ортодоксальних iудеiв; той же прокуратор використав грошi з храмовоi скарбницi на будiвництво водопроводу. Дii Пiлата посилювали антиримськi настроi в Юдеi. Однак всерединi палестинськоi громади не було едностi: iснували рiзнi угруповання i течii, якi сперечалися одне з одним з полiтичних питань (ставлення до римлян) i з питань вiровчення. Наприклад, до суспiльноi верхiвки належали так званi садукеi. Вони вимагали суворого дотримання настанов, записаних у священнiй книзi iудеiв Торi, не визнавали нiяких усних учень i доповнень. При цьому садукеi сприймали греко-римську культуру й до певноi мiри пiдтримували римлян. Значний вплив в iудейському суспiльствi мали також фарисеi. Вони займалися тлумаченням священних книг, витягуючи з них i формулюючи норми, придатнi для умов тогочасного громадського життя. Фарисеi визнавали воскресiння мертвих, загробну вiдплату, що вiдкидали садукеi. Однак серед фарисеiв також не було едностi. Деякi з них виступали за скрупульозне дотримання всiх зовнiшнiх норм поведiнки, за що в християнськiй i талмудичноi лiтературi отримали закиди в лицемiрствi й святотатствi. Прихильниками вiровчення фарисеiв були середнi верстви населення (торговцi, ремiсники, шкiльнi вчителi).

У цей же час тут склався вкрай радикальний рух зелотiв i си-карiiв (кинджальникiв), якi виступали за непримиренну боротьбу з Римом.

Зелоти й сикарii взяли найбiльш активну участь у Першiй iудейськiй вiйнi – потужному антиримському повстаннi 66—70 рр. Вони складалися головним чином iз представникiв низiв населення й декласованих елементiв; пiд час Іудейськоi вiйни до них приедналися й раби.

Крiм перерахованих вище груп у Палестинi в I ст. н. е.