Закон рівноваги

Борись и твори, созидая,

Но только не навреди!

    Марина Кривич

Цю каву i цей поцiлунок вiн запам'ятае на все життя, назавжди. Це пробудження вiд сну занурило його в ще бiльш глибокий сон, тому що так добре може бути тiльки увi снi або в казцi.

Роздiл 2. ДМИТРО

«…Дуже важливо бiгти на гору, хоч би що з тобою вiдбувалося…»

Вiн жив у невеликiй однокiмнатнiй квартирцi в престижному районi Киева, недалеко вiд великого ботанiчного саду. Батьки колись купили цю квартиру для нього. Коли Дмитро досягнув 25-рiчного вiку, а тато й мама остаточно переконалися, що син вирiс i вмiе не тiльки прати за собою шкарпетки i варити вермiшель, але й регулярно прибирати, робити грибний жульен, а також запiкати м'ясо в духовцi, «для остаточного дорослiшання», як сказав батько, вiн переiхав туди.

Спочатку ця квартира стала притулком для молодих компанiй, якi «пили вино в оточеннi жiночого саду», вбивали нейрони i розривали нейроннi зв'язки неймовiрною кiлькiстю алкогольних напоiв i плотських утiх.

Але через рiк Дмитру це все набридло, бо заважало завжди рухатись вперед. Йти вперед у всiх сенсах цього слова.

Ще ранiше, рокiв через п'ять пiсля закiнчення школи, вiн помiтив iстотну диференцiацiю своiх однолiткiв на тих, хто безпробудно п'е, пропалюе життя, вбивае себе неправильним способом життя, i тих, хто незмiнно йде вперед. Його допитливий розум змушував самого себе не забувати, що людина – це iстота, основна мета якоi розвиватись, розвиватись завжди, вiд першого ще невпевненого i не усвiдомленого кроку, i до останнього подиху.

Розвиватись фiзично та iнтелектуально. Як говориться, non progredi est regredi – не йти вперед означае йти назад. Вiн вирiс у родинi, де культивувалося поняття розумноi людини, тому не мiг дозволити собi «бухати» мiсяцями, витрачати час на безперервнi нiчнi гулянки з «достатньою кiлькiстю помiрно розпущених жiнок», хоч нiщо людське йому не було чужим.

Пiсля школи вiн не змiг поступити в унiверситет. Оскiльки рiвень корупцii середини i кiнця 90-х рокiв ХХ сторiччя не звертав увагу на те, що розумний та освiчений чоловiк, який мрiяв стати хiрургом з 12 рокiв i робив для цього все необхiдне, просто так сам може вступити до престижного медичного унiверситету.

Мафiя жива до тих пiр, поки державна верхiвка i верхiвка мафii мають спiльнi iнтереси, взаемодiють… Правда, з тих часiв мало що змiнилося до теперiшнього часу, просто цей зв’язок став бiльш витонченим i цинiчним, на жаль…

Як тодi писав професор О. М.