Закон рівноваги

Mens sana in corpore sano – у здоровому тiлi здоровий дух.

Тiльки в спецназi сержант, який години двi тому врятував життя генерала, а той своiми мудрими i своечасними рiшеннями витягнув iз бiди цiлу групу, може сидiти з ним за одним столом, розмовляти про свiтськi справи на рiвних. Тому що завтра вони знову будуть прикривати один одному спину на однiй горi. Розумiння цього мае дорогу цiну, i такий сержант нiколи не буде запанiбрата з генералом; повага один до одного, вихована спецназом, залишаеться назавжди.

За час служби Дмитро загартував i волю, i тiло, ставши повноцiнним i справжнiм представником чоловiчоi половини людства. Так склалася служба, що йому абсолютно несподiвано для себе вдалося познайомитися з деякими людьми – друзями цього генерала, якi були «сильними свiту цього», але яких при цьому дуже рiдко можна побачити по телевiзору. Цих людей разом з iншими бiйцями вiн якось витягнув iз неприемноi ситуацii в одному з пiвденних регiонiв краiни. І пiсля його звiльнення в запас на iх «прохання» вiн дуже легко вступив до медичного унiверситету.

Через багато рокiв вiн завжди говорив, що навчання затягнулося на цi пiвтора роки, але придбаний досвiд був бiльше нiж безцiнним.

Вiн був найстаршим у групi, де бiльшiсть становили дiвчата, якi щойно закiнчили школу. З одного боку, вони дивилися на Дiму з виразом нестримного бажання, з iншого – насмiхалися над ним, оскiльки проведений в армii час вивiтрив iз його голови деякi знання.

Слова «гiстологiя», «бiоорганiчна хiмiя», «цитологiя» i все, що можна сказати латиною, на якийсь промiжок часу стало для нього просто брудною лайкою. Його батько, посивiлий вчений-психолог, не раз нарiкав синовi на те, що «навчання – свiт, а не навчання – лиш тiльки свiт i на роботу». Були i двiйки, i перескладання, але боець спецназу, який звик досягати того, що хоче, до третього курсу вийшов тiльки на «добре» i «вiдмiнно», увiйшов у науковий гурток, залишив далеко позаду насмiшки, образи i смуток.

Коли дiйшло до обрання спецiалiзацii, вибiр припав мiж хiрургiею i психiатрiею. У хiрургii подобалося все, в психiатрii принцип: «здорових немае, е недообстеженi», i психотерапiя, особливо сугестiя. Про сугестивнi технологii вiн знав вiд батька, який практикував iх як метод психотерапii та для психокорекцii у пiдготовцi спортсменiв вищоi квалiфiкацii i, як дiзнався пiзнiше Дмитро, спiвробiтникiв спецпiдроздiлiв.