Закон рівноваги

Цей крок, який кожен парашутист колись робить вперше, вiдокремлюе його вiд усього свiту i дiлить життя на «до» та «пiсля». За статистикою, з тих, хто набереться мужностi вийти з лiтака з мiшком ганчiрок за спиною, лише 10 % приiжджае, щоб продовжити це заняття, i лише 3 % залишаеться тут назавжди.

Є зустрiчi, коли люди розумiють один одного з напiвслова, напiвпогляду… Вечiр раннього травня був досить прохолодним, особливо пiсля заходу сонця. Та коли закiнчилися стрибки, всi сiли з'iсти шашлик i обсмаженi сосиски, запити це все алкогольними напоями рiзного ступеня мiцностi, вiн побачив, що вона тремтить вiд вечiрньоi прохолоди у своiй футболцi.

Дiставши з машини запасний светр, вiн запропонував iй. Ольга з радiстю одяглася в невiдповiдне ii габаритам велике вбрання, що, втiм, абсолютно не зiпсувало ii привабливостi. Сидячи поруч, вiн обiйняв ii i, не зустрiвши супротиву, спокiйно та нiжно притиснув до себе. І отримав повторний за вечiр теплий удар у серце, вiдчувши, як гнучке, явно треноване тiло прилинуло та зручно притулившись до нього. У Дмитра з'явилося вiдчуття якогось одного цiлого з Ольгою i того, що так добре йому давно не було, дуже давно.

Просто сидiти i говорити, невинно гомонiти про все, обговорювати побачене в небi, що вийшло, а що нi, будувати плани на подальшi стрибки i слухати iсторii тих, у кого за спиною тисячi стрибкiв… що може бути краще. Вiн не був, як сам вважав, досвiдченим. Його 125+ [4 - 125+ у парашутистiв, якщо вони планують i надалi здiйснювати стрибки, а не завершили цю справу на решту життя, пiсля числа, що позначае кiлькiсть стрибкiв, прийнято ставити знак «+».

] стрибкiв у порiвняннi з сотнями i тисячами iнших здавалися досвiдом початкiвця. У неi тепер iх було 3+, що давало змогу переходити на iншi типи куполiв i рухатися далi, розвиваючись, як спортсмен-парашутист.

– Ольго, ти займалася гiмнастикою або танцями?

– І тим, i iншим. Як здогадався?

– За манерою ходи, поставою, та й спортивною фiгурою.

Легке здивування видали брови, що на долю секунди пiднялись вгору.

– Це було в дитинствi. Зараз переважно «для себе». З однiеi сторони, не так багато вiльного часу, з iншоi – на олiмпiйськi iгри я не збираюсь.

– А куди ж це настiльки прекрасна юна ледi витрачае так багато часу, що його не вистачае?

– Ну-у, я студентка, факультет iноземних мов. Англiйська та iспанська, якi хочу довести до досконалостi. Заробляю перекладами, бо на життя потрiбнi кошти.