Закон рівноваги

1989) – iспанський митець, графiк, скульптор, режисер. Вiдомий представник сюрреалiзму.]; матiнка природа намалювала i створила таке, що не пiд силу жодному, навiть найвеличнiшому художнику.

Вiн побачив ii перший i, оскiльки навколо було людно, змiг уважно розгледiти й смакувати видовищем, що так сильно вразило його, надаючи, принаймнi, естетичну насолоду. Але коли тобi лише 29 рокiв, а нашому герою саме стiльки i було, думки про естетику абсолютно чарiвноi незнайомки суттево перемiшувались з iншими, викликаними сильними природними iнстинктами.

У ii лiвiй руцi мiж середнiм i вказiвним пальцями, немов сигарета, була затиснута травинка, зiрвана на полi; вона пiднесла ii до рота i взяла по-дитячому трохи припухлими губами. Рукав футболки трохи сповз, вiдкривши лiкоть, що викликало в нього бажання дивитися, не вiдриваючись на цю незрiвнянну у своiй красi i грацii композицiю.

Поле, на якому вони зустрiлися, було аеродромом для парашутних стрибкiв Чернiгiвського авiацiйно-спортивного клубу «Прогрес», як кажуть: DZ «Прогрес».

Тут було все: i адреналiн, i горiлка, й любов, i грошi – все, що кожному хотiлося. Абсолютно «рiзношерста» публiка, що приiжджае сюди, отримувала, чого хотiла тiею чи iншою мiрою. Але всi сходилися в одному, що це було вiдпочинком вiд того, iншого свiту, свiту мегаполiсiв, роботи, вiчноi гонки за чимось i за кимось.

А тут було поле, гарне в будь-яку пору року, тут були зiрки, Мiсяць, чисте повiтря i перед кожною випитою чаркою дикий крик: «На бойовому!!! І-i-i РАЗ!!!», який будив вночi в найближчому селi собак; i вони захопленим гавкотом сповiщали всю околицю, що все чують, контролюють i навiть розумiють.

Знайомство вiдбулося легко i приемно. Правда, йому здалося, що коли вона його побачила, то в ii очах з'явився i водночас зник одночасно i переляк, i радiсть, i здивування. «Ольга» – представилася вона у вiдповiдь на його погляд i питання: «Як же Вас звати, мила незнайомка?». «Ольга» – повторив вiн це iм'я i, згадуючи потiм цю першу зустрiч, на якомусь ментальному рiвнi вiдчув, як язик легенько торкаеться пiднебiння, вимовляючи поеднання лiтер «л» i «ь» в м'якому звуцi «[ль]» у чарiвному словi «Ольга».

Стримуючи емоцii, вiн з посмiшкою вiдповiв: «Дмитро, Дiма».

Як виявилося, Ользi був 21 рiк, вона вже не перший раз приiхала сюди, щоб зробити парашутний стрибок i отримати насолоду вiд вигляду землi з висоти, набагато бiльшоi, нiж полiт птаха.