Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо

Вiн полюбив мое товариство – я був на той час приемним спiврозмовником – i, дiзнавшись вiд мене, що я мрiю побачити свiт, запропонував менi iхати з ним, сказавши, що менi це нiчого не коштуватиме i що я буду його спiвтрапезником i другом. Якщо ж у мене е можливiсть набрати iз собою товарiв, то, можливо, менi пощастить, i я отримаю весь виручений вiд торгiвлi прибуток.

Я прийняв пропозицiю; зав'язавши дружнi стосунки з цим капiтаном, людиною чесною i довiрливою, я вирушив з ним у дорогу, прихопивши iз собою невеликий вантаж, на якому, завдяки повнiй безкорисливостi мого друга капiтана, отримав досить непоганий дохiд: за його вказiвкою я закупив на сорок фунтiв стерлiнгiв рiзних брязкалець i дрiбничок.

Цi грошi я зiбрав за допомогою своiх родичiв, з якими листувався i якi, як я припускаю, переконали мого батька чи, вiрнiше, матiр допомогти менi хоч невеликою сумою у моiй першiй справi.

Ця подорож була, можна сказати, едино вдалою з усiх моiх походеньок, чим я зобов'язаний безкорисливостi та чесностi мого друга капiтана, пiд керiвництвом якого я, крiм того, набув неабияких знань з математики й навiгацii, навчився вести корабельний журнал, робити спостереження i взагалi дiзнався багато такого, що необхiдно знати моряковi.

Вiн отримував задоволення вiд занять зi мною, а я – вiд навчання. Одним словом, у цiй подорожi я став моряком i купцем: виручив за свiй товар п'ять фунтiв, дев'ять унцiй золотого пiску, за який, пiсля повернення до Лондона, отримав майже триста фунтiв стерлiнгiв. Ця удача сповнила мене амбiтними мрiями, якi згодом довершили мою загибель.

Та навiть i в цю подорож на мою долю випало чимало негараздiв, i головне – я весь час прохворiв, пiдхопивши найсильнiшу тропiчну лихоманку[1 - Хвороба жаркого клiмату, до якоi схильнi переважно уродженцi бiльш холодних краiн i, отже, европейцi. Примiтним е один iз проявiв цiеi хвороби: хворому море видаеться зеленим полем, й iнодi трапляеться, що, бажаючи пройтися цим полем, людина стрибае у воду й гине.] внаслiдок надто жаркого клiмату, бо узбережжя, де ми найбiльше торгували, лежить мiж п'ятнадцятим градусом пiвнiчноi широти й екватором.

Отже, я став купцем, що вiв торгiвлю з Гвiнеею. Оскiльки, на мое нещастя, мiй друг капiтан незабаром пiсля прибуття на свою батькiвщину помер, то я вирiшив знову поiхати у Гвiнею, вже самостiйно. Я вiдплив з Англii на тому ж кораблi, командування яким перейшло тепер до помiчника померлого капiтана. Це була найнещасливiша подорож, яку колись здiйснила людина.