Життя і дивовижні пригоди Робінзона Крузо

Життя i дивовижнi пригоди Робiнзона Крузо

Данiель Дефо

Одна з найвiдомiших пригодницьких книг у свiтi – «Робiнзон Крузо» – розповiдае про дивовижнi пригоди моряка, чий корабель затонув серед моря. Волею долi вiн був викинутий на берег безлюдного острова i провiв багато рокiв, борючись за свое виживання. Книга була написана Данiелем Дефо на основi реальних подiй i служить прекрасним прикладом могутньоi волi людини до життя, яка допомогла йому облаштувати свiй побут i заново зробити безлiч вiдкриттiв, бiльшiсть з яких людство вже вчинило багато столiть тому, але без яких життя людини немислиме.

Данiель Дефо

Життя i дивовижнi пригоди Робiнзона Крузо

Народився я 1632 року в мiстi Йорку в заможнiй родинi iноземного походження. Мiй батько був родом з Бремена й осiв спочатку в Гуллi. Наживши торгiвлею хороший статок, вiн залишив справи i переселився в Йорк. Тут вiн одружився з моею матiр'ю, рiдних якоi називали Робiнзонами – старовинне прiзвище в тих мiсцях. Тому й мене назвали Робiнзоном.

Прiзвище батька було Крейцнер, але, за звичаем англiйцiв перекручувати iноземнi слова, нас почали називати Крузо. Тепер ми й самi так вимовляемо i пишемо наше прiзвище; так само мене завжди називали й моi знайомi.

У мене було двое старших братiв. Один служив у Фландрii, в англiйському пiхотному полку, – у тому ж, яким колись командував знаменитий полковник Локгарт; вiн дослужився до чину пiдполковника й загинув у бою з iспанцями пiд Дюнкiрхеном. Що сталося з iншим моiм братом – не знаю (як не знали моi батько й мати, що сталося зi мною).

Оскiльки в родинi я був третiм, то мене не готували нi до якого ремесла, i голова моя з юних лiт була набита рiзними нiсенiтницями. Батько мiй, який був уже дуже старий, дав менi досить непогану освiту в тому обсязi, в якому можна ii здобути, виховуючись вдома та вiдвiдуючи мiську школу. Вiн готував мене на юриста, але я мрiяв про морськi подорожi i не хотiв слухати нi про що iнше. Ця пристрасть до моря так далеко мене завела, що я пiшов проти волi – навiть бiльше: проти прямоi заборони батька i знехтував благаннями матерi та порадами друзiв; здавалося, було щось фатальне в цьому природному потязi, який штовхав мене до сумного життя, що дiсталося менi у спадок.

Батько мiй, людина статечна й розумна, здогадувався про мою затiю i застерiгав мене серйозно й грунтовно. Одного ранку вiн покликав мене до своеi кiмнати, до якоi був прикутий подагрою, й почав з гiркотою менi дорiкати.