Міфи забутого космічного пантеону

Вже о дев'ятiй годинi Андрiй був у своiй затишнiй квартирi. Хлопець вiдразу пiшов у свою кiмнату. Увiмкнувши настiльну лампу, вiн витяг iз сумки шкiряний записник Михайла Івановича. На палiтурцi виднiлися дивнi символи, якi Андрiй зараз точно не мiг розтлумачити. Студент вiдкрив книжечку i помiтив на форзацi дивну записку, яка зовсiм не мала нiякого змiсту, наче взяли всi букви з украiнського алфавiту i розкидали у хаотичному порядку. Та внизу, пiсля незрозумiлоi записки, був намальований маленький ключ i бiля нього було написано: «Вiсiм, Юлiй Цезар, три».

«Певно, це ключовi слова» – здогадався хлопець i почав шукати мiж ними зв'язок. «Ну звiсно, на восьмому уроцi ми вивчали Цезаря, а також його шрифт. А цифра 3 – це зрушення, яке треба зробити в алфавiтi».

Зрозумiвши шифрування, студент почав розшифровувати записку. Там було написано наступне: «Андрiю, ти змiг розгадати шифр цього тексту. І я нi на хвилину не сумнiвався у цьому. У мене були намiри зашифрувати це послання, як i усi iншi записи мого щоденника, бо дехто хоче використати iх в iм'я Великого Зла.

Киеву, усiй Украiнi i, мабуть, всьому свiту загрожуе велика небезпека космiчно-просторових масштабiв. Якщо ти думаеш, що я втратив розум, то тобi не мае сенсу читати далi i я помилився щодо тебе. А якщо ти маеш хоч краплину вiри – допоможи менi. Прочитай увесь мiй записник i виконуй усi його вимоги! Зараз твое завдання – врятувати свiт вiд неминучого жаху i мороку. Щоб прочитати наступнi моi записи, ти повинен пожертвувати краплину своеi кровi цьому щоденнику i записи стануть тобi зрозумiлими. »

Андрiй був наляканий, розгублений. Невже цi слова писав той професор, якого вiн знав? І яка ще космiчно-просторова загроза? Що вiн верзе? Це якесь… божевiлля. Андрiй згрiб себе до купи i вирiшив спробувати фокус з кров'ю. Вiн взяв кухонний нiж i зробив надрiз на великому пальцi. З'явилася яскраво-червона, як троянда, кров i одна з крапель впала на першу сторiнку записника. Першi п'ять хвилин нiчого не вiдбувалося.

«Я так i думав!» – хлопець розсердився i залiпив рану лейкопластиром.

Та раптом записи почали ставати зрозумiлими i зовсiм не схожi на «шумерський санскрит», як казав Олександр Сергiйович.

У щоденнику були записанi моторошнi слова. Нiякiй розумнiй людинi вони б не здалися розумними i зрозумiлими. Записи свiдчили, що мiльйони рокiв тому назад iснувала аморальна i руйнiвна космiчна сила. Вона постiйно пожирала планети, зiрки i навiть цiлi вимiри.