Божественна комедія

Франко високо цiнував «головне задля недосяжноi простоти i грандiозностi ii стилю». Згадку про це ми знаходимо в листi до М. Драгоманова. В результатi багаторiчноi працi Франко переклав i прокоментував найбiльш важливi уривки з «Божественноi комедii». Роботу було завершено 1913 року виданням книги «Данте Алiг’ерi. Характеристика середнiх вiкiв. Життя поета i вибiр iз його поезii». Незважаючи на невеличкий обсяг, вона стала першим в Украiнi цiлiсним фiлологiчним дослiдженням творчостi Данте. Розкрити перед украiнським читачем красу слова iталiйського поета намагався i В.

Самiйленко. В останнi роки життя над перекладом «Божественноi комедii» працював М. Драй-Хмара. Арешт 1935 року не дав йому завершити цю працю. Не зберiгся, на жаль, i текст перекладу. Перший повний переклад «Пекла» здiйснив П. Карманський. Редагував текст М. Рильський. Редагування, однак, поступово перетворилося на спiвавторство. Повнiстю «Божественну комедiю» переклав украiнською мовою Є. Дроб’язко. У 1978 роцi його переклад отримав премiю М. Рильського. Саме цей варiант i використано у виданнi, яке пропонуеться нашому читачевi.

    Олена АЛЕКСЄЄНКО

БОЖЕСТВЕННА КОМЕДIЯ

ПЕКЛО

ПІСНЯ ПЕРША

1 На пiвшляху свого земного свiту

Я трапив у похмурий лiс густий,

Бо стежку втратив, млою оповиту.

4 О, де вiзьму снаги розповiсти

Про лiс листатий цей, суворий, дикий,

Бо жах вiд згадки почина рости!

7 Над смерть страшну гiркiший вiн, великий, —

Але за благо те, що там знайшов,

Повiм про все, що в пам’ять взяв навiки.

10 Недобре тямлю, як постав цей схов,

Бо соннiсть так оволодiла мною,

Що з певноi дороги я зiйшов.

13 Я опинивсь пiд пагорба стiною,

Яким кiнчався неширокий дiл,

Де острах лiг на серце пеленою.

16 Я вгору глянув i побачив схил,

Вже убраний у сонячне промiння,

Що надае людинi свiжих сил.

19 Тодi помалу уляглось тремтiння,

Що не давало спокою менi

Всю нiч, коли блукав мiж страховиння.

22 Як той, хто у задишцi голоснiй

На сушу вийшов, пiною укритий,

І озирае вири навiснi, —

25 Так i мiй дух, не скiнчивши летiти,

Зирнув назад i стежку оглядав,

Яка не дозволя нiкому жити.

28 Тут я собi спочити трохи дав

І вирушив на гору незнайому,

А за опору нижчу ногу мав.

31 І от, коли вже йшов я по пiдйому,

Збiг леопард, моторний та верткий,

І шерсть рябiла плямами на ньому.