Божественна комедія

64 А далi перейшов вiн мосту схил

І, шостого уздрiвши схову ложе,

Нових набратись мусив мужнiх сил.

67 3 такою лютiстю i так вороже

Не нападають пси на жебрака,

Що всюди жебрае, де тiльки може,

70 Як бiси вистрибнули з-пiд мiстка

Та й кинулись на нього iз гаками,

Але вiн гримнув: «Геть, юрмо дерзка!

73 Хай вислухае той мене мiж вами,

Кому ясний моеi мови змiст,

А там, як зможете, тягнiть до ями!»

76 Гукнули всi: «Хай вийде Лихохвiст!»

І вийшов вiн, лишивши решту ззаду,

Й спитав: «Який тебе перiщить хлист?»

79 «Чи, Лихохвосте, здумав ти до ладу,

Невже б то зваживсь, – вчитель мiй сказав, —

Сюди прийти я, знавши вашу зваду?

82 Я з волi Божоi сюди попав.

Отож не заважай, бо небо хоче,

Щоб iншому я шлях цей показав».

85 Пиха чортяча зникла неохоче.

Вiн розгубився, упустив свiй гак

І мовив iншим: «Шкода, вiн проскоче».

88 Тут вождь менi: «О ти, що певно так

Сховався за уступ, з кутка зручного

Виходь, i хай тебе покине ляк».

91 І я пiдвiвся i пiдбiг до нього,

Й чорти мене обстали у злобi,

І я боявсь iх зрадництва лихого.

94 Так, бачив я, тремтiли у журбi

Подоланi, виходячи з Капрони,

В ворожiй бачачи себе юрбi.

97 Припав я до вождя для оборони

Й в мерзотнi пики утопив свiй зiр:

Добра не обiцяв iх зiр червоний.

100 Гаки спустили й: «От завив би звiр, —

Мiж себе мовили, – гучноголосо!»

Й вiдповiдали: «То й гати до дiр!»

103 Але на них поглянув гнiвно й косо

Той чорт, що говорив з вождем моiм,

І вигукнув: «Облиш, облиш, Нечосо!»

106 А там сказав до нас: «Невiльно цим

Уступом вам iти, бо арку шосту

Зруйновано не знати як i ким.

109 Щоб iншу путь вам вiдшукати просту,

Зайдiть в печери ближчоi жерло,

Там вихiд е ще до одного мосту.

112 Учора без п’яти годин було

Дванадцять сотень шiстдесят шiсть рокiв,

Як землетрусом мiст той геть знесло.

115 Я шлю моiх оглянуть з усiх бокiв

І стан речей узнати в тiм краю, —

Ви з ними йдiть; це захист ваших крокiв.

118 Десятку, Бородо, збереш свою, —

Вiн став лiчить: – Ти пiдеш, Злий Собако,

Й ти, Бахуре, й ти Росотопчiю,

121 Й ти, Никлокриле, й ти, Старий Кусако,

Й ти, Ікло Вепряче, й ти, Труто-Змiй,

Й ти, Неотесо, й ти, Дурний Чортяко.

124 По стежцi смолянiй iдiть самi,

А тi хай обминуть моста остачу

Й до переходу йдуть собi в пiтьмi».