Божественна комедія

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

1 Так ми з моста на мiст, багато вiвши

Чужих моiй Комедii розмов,

Пройшли, щоб, зором глибочiнь розкривши,

4 Ще на один поглянуть Лихосхов

В нових покарах i новiй печалi;

Занадто чорним я його знайшов.

7 Як у Венецii, де в арсеналi

Взимi в’язка смола кипить, буя,

Щоб засмолити судна на причалi,

10 Що там стоять; i дехто обробля

Готове вже судно, а дехто маже

Борти мандрованого корабля,

13 Хто робить весла, хто канати в’яже,

Той ремонтуе нiс, а той корму,

Хто ж на бiзань, фок-мачту ладить тяжi, —

16 Тут не вогню, а вишньому уму

Завдячувала рiдина кипiнням,

Сочившись звiдусiль у чорну тьму.

19 Смолу я бачив з булькотанням пiнним,

І верх ii шумливий то здiймавсь,

То опадав з бурхливим клекотiнням.

22 Розглянуть я все пильно силкувавсь,

Та вождь, говорячи: «Дивись, дивись-но!», —

Вiдтяг мене вiдтiль, де я лишавсь.

25 Оглянувсь я, мов той, хто ненавмисно

Тiкаючи вiд ворога учвал,

Все озираеться зi страхом, звiсно,

28 Оглянувся на шум страшних навал, —

І враз побачив – мчав на нас огидний

Диявол чорний по бескеттях скал.

31 Ах, та який же був вiн страховидний!

Невже такi бридкi всi хвостачi,

Як вiн, ширококрилий, прудкохiдний!

34 На гострому високому плечi

Бридкого грiшника держав i дряпав

На п’ятцi шкуру в нього, несучи.

37 Гукнув з моста: «Гей, хто там з Лихолапiв!

От старшина святоi Зiти вам, —

Топiть його, а я назад почапав

40 У землю, де лише Бонтуро сам

Хабарничать нiзащо не вiзьметься,

І з «нi» вам «так» за грошi зроблять там».

43 Жбурнув його, як завжди тут ведеться,

Й погнав назад; пес, пущений з ланця,

За злодiем так швидко не женеться.

46 А той пiрнув i вирнув, та плавця

Чорти настигли, й кожен дав по тичцi,

Із криком: «Нi Святого в вас Лиця,

49 Анi купань нема, як в Серкйо-рiчцi!

Щоб не зазнав ти наших пазурiв,

Сиди собi в смолi, як фрукт на дичцi!»

52 Та й пiдчепили сотнею гакiв,

Приказуючи: «Ти не будь докучним,

Чи стань одним з таемних шахраiв».

55 Так кухарi велять своiм пiдручним

Втопляти м’ясо гаком в казанi,

Щоб не спливало й залишалось тучним.

58 І добрий вчитель мiй сказав менi:

«Щоб не побачив хтось тебе одразу,

Сховайся за уступи кам’янi

61 Й не бiйся, чуючи менi образу,

Бо вiд цiеi чортiвнi я дiл

Таких наслухався того ще разу».