Дякую тобі

Чому ти так хочеш зi мною спiлкуватись, для чого тобi всi цi подробицi? На тебе вiшаються десятки дiвчат з нашоi школи. Я не твого поля ягода, моi ягоди навiть приблизно не ростуть з твоiми. Поясни? Я не роз… – вiн рiзко встае та пiдтягнувши руками за обличчя до себе, цiлуе. Запускае безсоромно свiй язик до мого рота. Його вуста такi солодкi, з присмаком пiци. А руки такi сильнi, я вiдчуваю себе немов в його владi.

– О боже, Мiя, ти навiть не уявляеш, що ти змушуеш мене вiдчувати. Ти сподобалась менi з першого погляду.

Я не знав, як пiдiйти, що сказати. Зi мною таке вперше. Ну тобто я був з дiвчатами, але ти… я йду до школи лише щоб побачити тебе, вiдчути твiй запах, побачити твою посмiшку. Я хочу бути з тобою.

Мене хватае панiка. Серце колотиться. Нi, нi. Це не правда, це не може бути правдою. Я очима бiгаю по залу. Хватаю сумку та пiдiрвавшись виходжу. На порозi пiцерii здiймаю каблуки та намагаюся iти ще швидше. Сльози летять горохом. Груди вспихують чи то вiд болю чи прохолоди.

Надворi похмуро, вереснева погода вказуе на те, що буде дощ.

– Мiя! Мiя! Не тiкай, почекай. – вiн наздоганяе мене.

– Ти не хочеш бути зi мною, ти мене не знаеш. Можливо в менi двадцять три особистостi. Ти менi не потрiбен. Я звикла бути одна! -хоча подумки караю себе за такi слова, тому що для мене самотнiсть = самогубство.– Ти лише все ускладниш!

– Нi! Я хочу бути з тобою, захищати тебе, твiй спокiй. Хочу пiзнавати тебе краще.

Бути частиною твого, нi нашого життя! – вiн обiймае мене, даючи секунду на осмислення всього що твориться. – Прошу, давай хоч спробуемо, дай менi шанс.

Я плачу нiхто нiколи не казав менi таких слiв. Не вiдпускаючи мене правою рукою з обiймiв, лiвою вiн витирае моi щоки.

– Я не знаю, як робити людей щасливими! – тихо шепочу я.– Я не пам’ятаю, я звикла бути одна.

– Ти не дооцiнюеш себе i тепер ти не одна. – вiн знову цiлуе мене в губи. Маленькi краплини дощу змусили нас прийти до тями та повернутись до його машини.

Через 15 хвилин ми були коло мого будинку.

Вечiр пройшов емоцiйно, подумала я, вмикаючи гiрлянду, що звисала у мене над лiжком. Я люблю дивитись на вогники, вони схожi менi на зiрочки. Накинувши на себе ковдру та полинувши у безодню сну, мрiй та покою, я заснула.

Чоловiк хоче бути у жiнки першим, а жiнка хоче бути в чоловiка останньою!

(Мiя.