Дякую тобі

– Мммммм, вибач! Я не хотiла…! Я не мала на увазi те, що ляпнула! – сльози знову пiдходять. Мiя тримай себе в руках. Йому все одно на твоi проблеми. – Поiхали до пiцерii. Я дуже голодна.

– Доречi, ти дуже красива! – вiн перевiв тему.

– Дякую! – тихо шепчу я. Всю дорогу ми мовчали, але я тонула в думках, в страху, що я можу колись стати як тато, що моi дiти будуть такi ж нещаснi.

…

З виду пiцерiя простора, з темного дерева та темно червоних терас. При входi стоять ринки в яких посадженi дерева. Вiкна та дверi теж темно червоного кольору.

Дуже ефектно. В примiщенi теж схожий iнтер’ер. Стiльцi, столи з темного дерева. На стiнах картини рiзних пiцерiй, поварiв та фото гостей у процесi поiдання пiц. В примiщенi не так багато людей, в основному молодь. Коли ми зайшли, бiльшiсть оглянулись. Не знаю чи то через мене чи через Алекса. Але менi все одно, навiть якщо на нього, ми з ним не пара. Ми просто знайомi.

Зайнявши вiльний столик я приступила до замовлення iжi: я замовила молочний коктейль, Алекс чай, також одну на двох велику пiцу.

В животi так гурчало, що я i сама все б подужала. Тиша знову затяглась, ну то добре, почну перша.

– Розкажи менi про себе! Про мое нещасне життя ти все знаеш… чекаю твою цiкаву iсторiю.

– З чого ж почати, ну, про те що моя родина заможна ти знаеш.– де що з сарказмом мовить вiн.– Але не все так красиво як ти уявляеш чи думаеш. Ми переiхали сюди, щоб дати шанс моiм батькам врятувати iх шлюб. Мати високо ставить нашу сiм’ю. Як то кажуть, ми блакитноi кровi.

Тато завiв коханку – секретаршу. Тому ми тут. А моя думка мало кого цiкавить. Для мене вибрали коледж, майбутню роботу, все. Чим займатись, з ким спiлкуватись. Тому переiхавши в це мiсто я теж отримав шанс – робити що хочеться менi. Звiсно моя мама впираеться цьому як може але виходить у неi не дуже добре.

– Дiвчину та дружину тобi теж мати вибиратиме? – насмiхаюсь я.

– Ти б не пiдiйшла пiд материнi стандарти! – зрозумiвши мiй жарт вiдповiдае хлопець блакитноi кровi.

– Що ж, а я так хотiла! – нам весело i то е добре. Година в пiцерii минула миттево. Я розповiла про подруг а вiн про себе та смiшнi iсторii повязанi з його друзями. Бути молодим круто.

– Розкажи …щоб ти хотiла зробити? Якi твоi мрii? – мене здивувало це питання.

– Навiщо? Навiщо це тобi? – вiн непомiтно запускае щупальцi в мою душу, в мiй тайник. – Я проста дiвчина з безперспективного мiстечка, з довбаноi ненормальноi родини. Я навiть в коледж не iду.