Дякую тобі

Вона ж навпаки, повна протирiчивiсть менi та Кетрiн. Вони вiрнi подруги, яких я безмежно цiню. Їх обличчя несе не яснiсть: шок, ступор, здивованiсть, допитливiсть.

З кожним кроком ми приближаемось ближче до них. Я сильнiше стискаю руку Алекса i вiн вiдповiдае менi тим же.

– Мiя…? Ну привiт! Стерво в шортах! – мовить Кетрiн, ii посмiшка широка i я розумiю, що це камiнь в мiй город, через ситуацiю вiд якоi вона в шоцi.

– Привiт! – пробормотiла Лiлi. – Алекс!? – не то, окликнувши не то привiтавши, розгублено добавила вона.

– Привiт! Радий знайомству поближче дiвчата! Лiлi, Кетрiн! – впевнено вiдповiв вiн.

– …Привiт дiвчата! Думаю ви чекаете вiдповiдей?

– Звiсно! – швидко кидае словом мов списом Кетрiн.-я посмiхаюсь, чому я не здивована.

– Друзi за 5 хвилин розпочнеться урок! – прокашляла Лiлi.

– Мiя я на обiд поiду по справах, тодi i по плiткуеш з подругами. Дами я вибачаюсь але зараз вона моя! —я посмiхаюсь як дурна. Алекс одразу повертаеться i iде до входу в школу. Я ловлю поглядом подруг i пiдмигую плечима.

Нiби пояснюю, що я нiчого не можу подiяти! Кетрiн стоiть надувши губи, недовiра до хлопця вiдбилась печаттю на ii обличчi. А Лiлi пiдплигуе на мiсцi мов маленьке дитя. Вона така вiдкрита та чуттева.

Як i казав по обiдi,,мiй принц,, поiхав по справам. Цiкаво по яким? Подругам, як i обiцяла, виклала все як на духу. За Алекса, тата та Клару. Менi здалось, що вони радi були за мене. Ну Лiлi так точно, за те, що в моему сiрому житi з’явилась людина яка хоче бути зi мною, по справжньому бути, пiклуватись, любити мене.

А Кетрiн була незадоволена, по перше за Клару, каже що я мала викликати полiцiю i щоб ii забрали, ну i звiсно не задоволена за Алекса, тому що ми його не знаем i його слова можуть бути пустими. Не дивлячись на рiзну реакцiю я дякую iм за щирiсть.

За 20 хвилин вiдсутностi, повернувся мiй хлопець. Дуже швидко на мiй подив! Але це був Алекс якого я ще не бачила. Злий. Змiнились не лише його риси та настрiй, вiн весь став iнший.

Колiр очей сiрий, весь зжатий, здавалось що тисячi голок пронизають його тiло. Я не задумуючись встаю i iду йому на зустрiч не вiдриваючи вiд нього погляд.

– Поцiлуй мене! – шепоче вiн – Цiлуй! – i я роблю те що вiн наказуе. Мов зачарована. Я хочу бути йому потрiбною, я це вiдчуваю, вiн потребуе мого тепла так же як i я його. Поцiлунок такий сильний i в той же час нiжний, страсний та спокiйний. Тепло його тiла окутуе мене мов ковдра в холоднi зимнi днi.