Мертвяк їде на Захід

І хто в виграшi? Мертвяк в виграшi! Правда, тепер моя молодша сестра навiть не вiтае мене з Рiздвом телеграмою, але я ii нiколи не любив.

О, бачу якийсь караван з трьох фургонiв та солдат верхи. Це платню за два мiсяцi везуть до форту, у такiй компанii нiхто не причепиться, навiть отi. А цiкаво, от менi колись казали, що взяти такий обоз дуже легко, бо солдати тiкають, а не боронять грошi. Мабуть, жартували. То ж дуже весело – пожартувати з чужинця, новачка, плюнути йому в пиво, нагодувати його вареною гримучкою.

До речi, вона була на смак як курка з болотяною водою. Пiдсолити, цибулькою затовкти – а ще такого можна? А потiм якийсь розумник викликав мене на дуель за луiзiаньским кодексом, на шаблях. То як мене викликали, то я маю вибирати зброю чи вiн? А поки вiн над цим мiркував, я його i застрелив. Бо я той кодекс зроду не читав, дуелi у Луiзiанi забороненi вже, то вiн менi спокiйно мiг набрехати. Та й йому на користь пiшло, вже нiкого не чiпав, у земельцi догнивав.

Роздiл другий

А ось i мiсто. Можна або помитися, або побитися. Бо на обидвi дii у мене грошей не вистачить. А тепер треба дивитись, де тут можна щось зробити: отам салун, далеко вiд мене, поруч – похоронне бюро, бiля якого сидить бiлий пес, далi чиiсь будинки, а лiворуч по вулицi – стайня. Треба десь узяти грошей, купити когось кращого, чим моя кобила. За станею – начебто контора шерифа, знов будинки.

Цiкаво, скiльки тут живе убивць, гвалтiвникiв, злочинцiв? Скiльки тут живе таких, як я, фарбованих леопардiв? Але мiсто таке, охайненьке.

Аж два дерева росте, тротуар дерев’яний. По ньому якась жiночка йде, у чiпку бiленькому, що рокiв сто як немодний. Бiля салуну конi стоять. Що ж його зробити? О, собака на перехожого гавкне – пiду помиюся, а не гавкне – то дам комусь в зуби з носака. Собака узяла та й пiшла кудись за будинок. Тю.

До мене хтось iде. Шериф. Тю ще раз. Я ж нiчого не роблю, грiюся на сонечку. Отам можна помитися? У бюро? А мене там не набальзамують помилково? А тут десь можна поiсти на сорок центiв? У ресторанi? А вiн де? Я ж тут вперше.

Шериф вiдстав. Нiхто не буде чiплятися до наiвного дурника. Вони бачать те, що назовнi. Вони всi бачать. Зараз трохи важче, з оком та зубами, але щербатих або однооких на свiтi багацько, хто там мене впiзнае? Але то було ранiше. Зараз менi якраз треба, щоб впiзнали. Так що митися я не буду, блохи ще не так сильно кусають.