Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу

Його необхiдно роз-глядати не як результат абстрагування властивостей, зняття унiкальностi або на основi протиставлення об’екту, наприклад, природи, як знаходимо у Ф. Шеллiнга [13]. Слiд виходити з положення iз його неповторностi завдяки володiнню смислами, якi е змiстом свiдомостi.

Залежно вiд характеру здiйснення смислiв рiзноманiття суб’ектiв можна звести до невеликоi кiлькостi. Таке обмеження можливе за наступними причинами: по-перше, певний сенс, як правило, видiляеться в якостi основного i домiнуючого, по вiдношенню до якого формуються iншi, якi утво-рюють цiлiснiсть; по-друге, суб’ект протиставляе себе iншому i керуеться протилежними смислами, якi саме тому збiрiгають свою цiлiснiсть.

Основна перевага екзистенцiальноi прагматики е в тому, що вона розглядае дискурс не ззовнi (з боку норм i правил, яким повинено вiдповiдати), а зсередини, тобто з боку смислiв, якi переживаються. Отже, за вихiдне приймаеться положення, що iх артикулювання i здiйснення е першою причиною його iснування.

Тому переживання смислiв е головною причиною як окремого висловлювання, так i дискурсу в цiлому, тодi як норми i правила конструюються за фактом.

Поставимо наступне питання: чи завжди суб’ект прагне до успiшноi комунiкацii? Безумовно, це залежить вiд своерiдностi смислiв, якi прий-маються як основнi. Вiн прагне приховати таки, яки суперечать загаль-ноприйнятим етичним нормам, тому уникае вiд спiлкування та не йде на компромiси при вирiшеннi проблемних питань.

b) Як використовуеться розум?

При легалiзацii суб’ективностi не слiд протиставляти рацiональне та iррацiональне, як це можна спостерiгати в трансцендентальнiй праг-матицi. Не викликае сумнiву, що вона грунтуеться на абсолютизацii розуму, на положеннi, що вiн домiнуе в дискурсивнiй практицi. Екзистенцiальна прагматика вiдмовляеться вiд нього та суттево обмежуе його амбiцii. Проте не заперечуе, що саме вiн забезпечуе умови iдеальноi комунiкацii, а його використання здатне спонукати виконання етичних норм.

Це не означае, що комунiкативний розуму мае моральнi пiдстави у себе, як це стверджуе Ю. Габермас. На наш погляд, доцiльно дотримуватися точки зору П. Слотердайка, згiдно з якою розум – це iнструмент, який використовуеться рiзним чином. Його застосування може не вiдповiдати моральним вимогам, тому вiн може бути цинiчним [5].