Історія філософії. Античність та Середньовіччя

Вiд космогонii до «мiфу про спадковiсть»

У своему викладi витокiв всесвiту та iсторii безсмертя Гесiод не бере на себе клопiт зiбрати разом i систематизувати рiзнi традицii, а вдаеться до дiахронii, описуючи наявний славетний порядок, налагоджений Зевсом. Потомок роду Урана (Неба) та Геi (Землi), останнiй син Хроноса та Реi, Зевс е единою божественною силою, що здатна протистояти будь-якiй загрозi та забезпечити рiвновагу у всесвiтi. Пiсля тривалоi фази зародження, внутрiшнiх конфлiктiв та воен свiт богiв, а разом iз ним i свiт людей, нарештi знаходить спокiй, який забезпечуе божество царського роду, що зiйшло на трон пiсля того, як довело свою силу та авторитет i стало царем на прохання iнших богiв.

Таким чином, це божество, Зевс, репрезентуеться як монарх, влада якого е певною мiрою виборною та базуеться на меритократii. Окидаючи поглядом iсторiю божественного свiту, поет ii переказуе у свiтлi iдеi довiчностi царства Зевса.

Існуе три споконвiчнi сили, вiд яких бере свiй початок увесь всесвiт: спочатку Хаос, що е не безладом або порожнечею, а великою Безоднею, широко вiдкритою прiрвою, свого роду безформною та нестiйкою чорною дiрою, де все перебувае; потiм Гея (Земля), стабiльний осередок iз чiтко визначеними кордонами, що, однак, уходить своiм корiнням до Тартару, iнфернальноi областi, пiд якою вiдкриваеться первозданна прiрва; i, нарештi, Ерос, непереборний iмпульс, «вiд котрого слабшають кiнцiвки» (lysimeles), справжня рушiйна сила продовження роду (Теогонiя, 116–122).

Вiд Хаосу народжуються Нiч та Морок[3 - Або Ереб, що у мiфологii уособлюе царство мертвих. – Прим. перекл.] («пiтьма» чоловiчого роду), котрi поеднуються мiж собою, щоб привести на свiт День (Hemеre, грецькою мовою жiночого роду) та Ефiр, уводячи в такий спосiб до всесвiту, що перебувае у процесi формування, просторово-часовi координати. Гея, зi свого боку, шляхом партеногенезу[4 - Тобто непорочне зачаття, народження без заплiднення.

 – Прим. перекл.] продукуе Урана, Небо, який розмiщений над нею, а згодом – Гори, котрi оформлюють ii поверхню, й нарештi Понта, Море, що хвилюеться у своiх глибинах. Контури всесвiту визначилися. Утворивши Урана, свого партнера чоловiчоi статi, Гея переорiентовуеться на жiночу постать; розмiщуючись одне напроти одного, вони утворюють первинне подружжя, Небо i Землю, та дають життя цiлому племенi божеств, яким судилося управляти всесвiтом.