Історія філософії. Античність та Середньовіччя

Оскiльки мислення, i фiлософське мислення зокрема, е саме тим, що вiдрiзняе людей вiд тварин.

Зауваження[1 - Тут i далi курсив автора. – Прим. перекл.]

Історiя фiлософськоi думки в цьому томi переповiдаеться текстами рiзного характеру. Роздiли, що мають послiдовну нумерацiю, спрямовують читача традицiйним шляхом хронологiчного оповiдання. Вони можуть супроводжуватися коротенькими вставками, за допомогою яких в дужках поглиблюються аргументи, теми та автори.

Роздiли «Культурне середовище», розмiщенi в нижнiй частинi роздiлiв, роблять свiй внесок у встановлення зв’язку мiж фiлософським дискурсом та матерiальним i культурним життям певного часу.

Крiм того, е тексти, якi розпочинаються з символу [?], де розглянутi iншi сюжети: вiдступи в часi, екскурси до iнших дисциплiн, довiльнi розвiдки, що разом можуть посприяти бiльш широкому та детальному викладу теми.

Звертаемо також увагу на те, що непiдписанi тексти пiдготовленi кураторами видання – У.

Еко та Р. Федрiгою.

01. Зародження фiлософськоi думки

«Акт народження» грецькоi фiлософii в Мiлетi став результатом не того, на що дуже часто посилаються як на грецьке «диво», а був зумовлений специфiчною iсторичною та культурною ситуацiею, в якiй набувае своiх рис архаiчне грецьке мiсто.

Розглядаючи iдеi грецьких фiлософiв VI та V ст. до н. е., здоровий глузд пiдказуе, що слiд брати в численнi лапки як термiн, що визначае iх як «фiлософiв», так i те, що iх розмiщено «ранiше за Сократа».

Насправдi назву «досократики», якiй так пощастило з моменту ii запровадження, цiлком можна критикувати, i приклад такоi критики подае Демокрiт (не говорячи про софiстiв), сучасник самого Сократа. Втiм, сьогоднi передусiм здаеться слабкою iдея про те, що Сократ являе собою певний рубiж, оскiльки пiсля перiоду, коли фiлософська думка була зосереджена на дослiдженнi природи, вiн започаткував новий предмет дослiдження – етику.

Таке уявлення е давнiм i важливим; його окреслено Арiстотелем у першiй книжцi його «Метафiзики» в рамках грандiозноi реконструкцii фiлософськоi традицii, котра iснувала до нього, а потiм переказано Цицероном у пам’ятному образi (Сократ, котрий «першим спустив фiлософiю з неба на землю та розташував ii в мiстi, безпосередньо увiвши до домiвок…»).