Україна, 1933 рік. Голодомор. Шлях української сім’ї. Свідчення очевидців

Вiдповiдно, класовий геноцид визначаеться специфiчним критерiем, а саме iдеологiчним критерiем, в основi якого лежить радикалiзований марксизм i який визначае «класових ворогiв», тобто тих, якi, на думку комунiстичноi влади, самим лише своiм iснуванням опираються революцiйнiй владi. Як вiдомо, комунiстична iдеологiя являе собою тоталiтарну iдеологiю, що грунтуеться на принципi абсолютноi несумiсностi мiж своiми й ворогами. Таким чином вiдбуваеться натуралiзацiя контрреволюцiйних ворогiв як ворогiв абсолютних, а отже таких, що приреченi на знищення.

Що стосуеться Украiни, класовий геноцид був спрямований не лише на базову ланку народу – ту частину селянства, яка найбiльше опиралася колективiзацii й стала головною жертвою голоду, але також i на представникiв культурноi та полiтичноi елiти, що пiддавалися систематичним «чисткам». «Контрреволюцiйними» оголошувалися живi сили украiнського народу: вони протистояли «советизацii» й русифiкацii, що iх iм намагалася нав’язати тоталiтарна влада, а та з метою посилення своеi моцi та подальшого втiлення своiх планiв панування не могла обiйтися нi без землi, нi без хлiба, нi без природних i промислових ресурсiв Украiни.

Цей спланований голод, що вилився у класовий геноцид, мае розглядатися в ширшому контекстi надзвичайно агресивних вiдносин, встановлених бiльшовицькою владою з Украiною з перших днiв свого правлiння. Пiсля захоплення Ленiним та його поплiчниками влади 7 листопада 1917 року в Санкт-Петербурзi бiльшовицький вождь уже 18 грудня виступив у газетi «Правда» з «Манiфестом до украiнського народу», написаним такою типовою для комунiстiв казенною мовою, як ii влучно характеризував Джордж Орвелл.

Ленiн писав: «Рада народних комiсарiв iще раз пiдтверджуе право на самовизначення за всiма народами, якi пригноблювалися царатом i великоруською буржуазiею, аж до права цих народiв вiдокремитися вiд Росii».

Але одразу пiсля проголошення цього лiберального й демократичного принципу вiн вибухае гнiвом i звинувачуе Центральну Раду, украiнську нацiоналiстичну асамблею в тому, що «вона проводить двозначну буржуазну полiтику, яка вже давно виражаеться в невизнаннi Рад i влади Рад на Украiнi»[4 - Lеnine, Cuvres, Paris/Moscou, Еditions sociales/Еditions en langues еtrang?res, t. 26, pp. 379–380.].