Вечір з кіно ІІ. Путівник по світу кіно

    Ut og stj?le hester, Hans Petter Moland, 2019

Винний

(режисер Густав Меллер, Данiя, 2018)

Коли позаду карнавал зимових свят, коли феерiя лiта ще далеко, коли навiть весна поки що мовчить, та й зима вже облишила нагадувати про себе, коли чорно-бiла реальнiсть контрастно окреслюе самотнi траекторii людей, якi хаотично й ненадовго перетинаються, якраз час вдивитися в себе. Розчути далекий голос чужоi людини, яка, можливо, говорить саме до тебе, яка, можливо, просить про допомогу, яка, можливо, переступила межу.

Розчути у свiтовому ефiрi власний голос, якого, можливо, ранiше ти не розумiв або ж не хотiв слухати. Розрiзнити голос людини соцiальноi та голос сумлiння й спробувати накласти iх в унiсон.

Данський фiльм «Винний» якраз про такий голос людини, яку потрiбно почути та зрозумiти. Це один iз найкращих прикладiв терапii душi через мистецтво кiно.

Фiльм розповiдае iсторiю, яка протiкае в реальному часi, коли колишнiй полiцейський, а зараз оператор служби порятунку спiлкуеться телефоном з жiнкою, яка потрапила в бiду.

За своею формою «Винний» без перебiльшення унiкальний. Мiнiмалiстична камерна драма, бiльш сувора, нiж театр, у дотриманнi принципу едностi мiсця та дii, фактично монолог великим планом – усi цi драматичнi форми в такiй едностi неможливо було уявити в просторi кiно ранiше. Тому те, що вдалося створити Густаву Меллеру, можна смiливо називати кiнорежисерським подвигом. Та вiдкриттям.

Вкрай складно означити, у чому ж унiкальна заслуга цього фiльму, яка, втiм безсумнiвна.

Духовна сповiдь без священника, сеанс психотерапii без лiкаря, монолог перед власним сумлiнням чи пiдсвiдома молитва перед Богом про прощення. Усе це та щось нове водночас. Можливо, це безмовне дзеркало, у яке ми вдивляемося протягом дев’яноста хвилин екранного часу.

«Винний» належить до тiеi рiдкiсноi категорii фiльмiв, якi за мiнiмалiстською формою вмiщують величезний свiт емоцiй i водночас утримують глядацьку увагу кожноi секунди й до останньоi секунди.

Повiрте, вам буде складно вiдiрватися вiд екрана, на якому начебто й нiчого не вiдбуваеться.

Фiльм був визнаний кращим у Данii та змагався за Оскара в номiнацii кращий iноземний фiльм. Зважаючи на великi кiнематографiчнi традицii цiеi маленькоi скандинавськоi краiни, дебют режисера можна вважати бiльш нiж вдалим. А головна роль для актора Якоба Седергрена, можливо, стане найголовнiшою роллю в його кар’ерi.