МАКУНІВ – НАРИС З ІСТОРІЇ РІДНОГО КРАЮ

Корчма завжди належала дiдичевi разом iз

пов’язаним з нею правом вишинку. Однак сам вiн тим правом нiколи не

користався, а орендував зазвичай жидовi. Жид порядкуючи в корчмi протягом

кiлькох поколiнь, перетворювався на дуже поважну особу в селi. Опановуючи

усю дрiбну торгiвлю, скуповував яйця, курей, масло, а також надавав дрiбнi

кредити, якi були небезпечнi тому що шалено зростали. Орендар був особою

погорджуваною селянами, але по сутi справи панував над ними i немилосердно

визискував, концентруючи в корчмi все життя села чи околицi.

Що було

незмiнним у корчмi – то горiлка i сiль. Це те, чого нiколи й нiде не могло

забракнути о будь-якiй порi дня i ночi. У корчмах кожен мiг знайти собi

розраду, бо ж недарма й говорилося: “ Як бiда, то до жида». У багатьох святий

9

день недiля починався з того, що хлоп заходив до церкви, а закiнчувався тим, що виходив з корчми. Парох села Бобятина так говорив про корчми: «Нi один

дiм на свiтi не мае на своiй совiстi стiльки жертв нужди, як корчма, то п’явка, що живиться людською кров’ю, то кузня нещасть для тих, що п’ють горiлку, то

бездонна студня, де люди затоплюють весь свiй добробут, цiлу свою долю.

 Той

хто iде до корчми, входить до неi з розумом у головi, з грошима в кишенi i з

Богом у серцi. Розум топить у горiлцi, грошi забирае шинкар, а Бога з серця

проганяе грiх пияцтва… Маемо в Галичинi двадцять двi тисячi корчем, платить

за них наш нарiд сто мiльйонiв корон. О, бiдний мiй народе! Коли пробудишся i

обтрясешся зi своi бiди? Твоi дiти через горiлку iдуть до кримiналiв, а дiти

кочмарiв – до шкiл».

За паном Вольфрамом записано 3,14 морга землi, саме за

цього пана при побудовi нового храму 1880 року було змiнене мiсце для храму, i вiн постав на сьогоднiшньому мiсцi.

Землi села подiлялися на окремi дiльницi, за якими закрiпилися певнi

назви. Ось вони: За гора, За сосна, За вербинськi, Садки, Запернi, Гай, За гаем, Селиска, Чебановка, Луг для пасовища, Озеро, Св.

Даниiла, Загомiнка, Передселле, Лиса гора, Берцi, Вiд Мокрян, Могiла, На глинцi, Фiльварок, Дiброва, За лiском, Високи, Луг панський, Стависько.

Гортаючи сторiнки метричних книг парафii УГКЦ с. Макунiв-Малi

Мокряни у центральному державному iсторичному архiвi Украiни м. Львiв пл.

Соборна 3а., бачимо: на початку 19 ст. в с. Макунiв було 120 номерiв

(дому?господарiв) сiмей. Народжувалося близько 30 дiтей в рiк. Помирало вiд

10 до 24 чоловiк.