Етнографічні групи українців Карпат. Лемки

На висотi 600—1000 м росте лише бучина та ялина i де-не-де – ясен, явiр i смерека. І вже на висотi 1500 м широко розкинутi полонини, вкритi трав’янистою рослиннiстю, й використовуються вони не лише для випасу худоби, але й частково для сiнокосiв.

На пiдгiр’i Захiдного Бескиду росте бук та ялина, а в затишнiй долинi Попраду – липа, смерека, модрина. На Сниськiй Магурi, Левоцьких та Чергiвських горах переважають типовi смерековi та буковi лiси, в яких зустрiчаються ялина, модрина, сосна, а на нижнiх схилах Ондавськоi полонини – бук i дуб.

У рiках та потоках Лемкiвщини водяться форель, марена, рибець, дунайський харiус, видра тощо.

У лiсах – рiзноманiтнi звiрi: оленi, козулi, дикi свинi, бурi ведмедi, вовки, лисицi, борсуки, куницi, бiлки, тхори. У горах водяться дикi коти, рисi. З птахiв переважають дятли, мухоловки, яструби, глухарi та орли [1].

____________________

1. Стебельський І. Фiзична географiя. ЗНТШ. Нью-Йорк; Париж; Сiдней; Торонто, 1988. С. 87—112. Т. 206 [Лемкiвщина.

Земля – люди – iсторiя – культура. Т. 1].

Особливостi говору

Лемкiвськi говори належать до карпатськоi групи пiвденно-захiдного дiалекту украiнськоi мови.

У зв’язку з переселенням населення галицькоi частини Лемкiвщини (причому, не компактно на якусь одну територiю, а переважно розрiзнено i в рiзнi областi, хоча переважно захiднi) дослiдження цього говору майже припинилося. Проте не можна сказати, що лемкiвськi говори не дослiджувались. Про основнi або окремi iх риси можна знайти вiдповiдний матерiал в рiзних статтях та посiбниках з украiнськоi дiалектологii.

З важливiших праць, присвячених лемкiвським говорам, назвемо монографiю І. Верх-ратського [1, 115 с.], працi І. Панькевича [2, с. 164–199] та І. Зiлинського [3, с. 1—19].

Крiм названих дослiдникiв i вчених, до дослiдження пiвденно-лемкiвських говорiв значно спричинився словацький мовознавець украiнець В. П. Латта, який самотужки зiбрав матерiал з 270 населених пунктiв украiнського регiону Схiдноi Словаччини, та украiнський дiалектолог М.

Онишкевич.

На пiдставi використання наявних на сьогоднi дiалектологiчних матерiалiв i дослiджень лемкiвського говору вкажемо на основнi його особливостi у фонетичнiй, морфологiчнiй, синтаксичнiй i лексичнiй системах.

Щодо фонетики лемкiвськi говори стосовно iнших говорiв украiнськоi мови виявляють своi особливостi найбiльш яскраво, хоча не завжди стабiльно щодо ареального поширення.