Етнографічні групи українців Карпат. Лемки

У системi голосних для цих говiрок характернi такi особливостi, як перехiд давнього довгого звука о в нових закритих складах (незалежно вiд наголосу в и (ы): быб = бiб, быг = бiг, двыр = двiр, выл = вiл, пыт = пiт (горище) або рiдше в у вувця = вiвця, макутра = макiтра, луй = лiй. Так само переходить в у цей звук у позицii перед звуженим о (типу род. одн. куруви = корови, дуруги = дороги), а також у позицii перед i в наступному складi: путiк = потiк.

Голосний звук е в лемкiвських говорах перед м’якими приголосними переходить в и: вирьх = верх, типирь = тепер.

Варто вiдзначити локальнi випадки вимови в лемкiвських говорах звука е як а, зокрема пiсля приголосного д пiд наголосом: да = де, дахто = дехто, даний = дечий, даколи = деколи.

Характерною для лемкiвського говору е вимова – ыр замiсть ре, ро, ер, ор, ри на мiсцi давнього ръ: хырбет = хребет, дырва = дрова, тырстiна = тростина, кыршити = кришити, а на мiсцi давнього лъ замiсть ло вимова словосполучення – ыу: сыуза = сльоза, але також трапляеться вимова лы: блыха = блоха.

З iнших характерних рис лемкiвського вокалiзму е:

1) редукцiя (тобто спрощення) кiнцевого и в дiесловах наказового способу 2-i ос. одн.: бер = бери, воз = вози, роб = роби, iд = iди, а в деяких говiрках кiнцеве и зберiгалося, але в сполуцi з й у фiналi: робий = роби, iдий = iди, возмий = вiзьми.

2) перехiд прийменника у в г: г м'iстi = у мiстi, г водi = у водi, г лiтi = у лiтi, хоча в деяких мiсцевостях в даному випадку виступало сполучення гео: гво млынi = в млинi, гво хыжi = в хижi, а ще в iнших – приголосний звук х: х смерец'i = у смерецi, х ци(е)були = у цибулi.

Цiкавою рисою лемкiвських говорiв в дiлянцi вокалiзму е тенденцiя до скорочення або стягнення деяких слiв типу кстити = хрестити, водокшче = водохреща, зац = заяць, особливо (в схiднiй частинi) стягнення дiеслiв другоi особи однини дiйсного способу теперiшнього часу: ке = каже, рахе = рахуе, муре = муруе, жале = жалiе.

Як дуже важливу, властиву в украiнськiй мовi виключно лемкiвським говорам, слiд вiдзначити наявнiсть у них (правда, в колишнiх жителiв центральноi i захiдноi Лемкiвщини) постiйного наголосу на передостанньому складi (т. зв. пропарокситон): рука, моло?ко, велико?го, лежу тощо.