Етнографічні групи українців Карпат. Лемки

У дiлянцi приголосних для лемкiвських говiрок характернi такi особливостi, як наявнiсть у бiльшостi з них, зокрема на пiвночi i заходi, на мiсцi приголосного л звука е: говова = голова, пвух = плуг, свово = слово, свава = слава; тверда вимова приголосних у кiнцi слова, як-от: отец, тест (тесть), учар (вiвчар), гус (гусь), шiст (шiсть); перехiд приголосного д в дж у словах на кiнцi давнього жд, як от: меджа, одеджа, чуджий; мяка вимова в схiднолемкiвських говорах приголосного ч, як качька, чюти, чьорний.

Для морфологii лемкiвських говорiв характернi рiзнi локалiзми, що надають iм специфiчного вiдтiнку i контрастного вiдхилення вiд лiтературноi норми.

Наприклад, широко вживаними е тут iменники жiночого роду на – ын(я), – ан(я), невiдомi украiнськi лiтературнiй мовi, як от: знайимкыня, суханя, череваня. Мають помiтне поширення також специфiчнi пестливi форми iменникiв чоловiчого роду з суфiксами – ичек (-iчек): попiчек, татiчек, братiчек та жiночого роду з суфiксами – ичка (-iчка): мамiчка, коровычка, грушычка.

Характерною локальною рисою лемкiвських говорiв е властивiсть iменникiв жiночого роду приймати закiнчення чоловiчого роду шляхом скорочення фiнального – е, – о, -ю в однинi, особливо в кличнiй формi, як от: газдин = газдине, Матрон = Матроно, мамусь = мамусю, Марусь = Марусю.

Як важливу рису в граматичнiй будовi лемкiвських говорiв треба вiдзначити збереження давнього закiнчення – оее в iменниках називного вiдмiнка множини, що походить вiд давнiх основ на – и iменникiв: панове = пани, братове = брати, сусiдове = сусiди.

Характерним для лемкiвських говiрок е закiнчення – ом в iменниках орудного вiдмiнка однини жiночого роду: травом = травою, вербом = вербою, водом = водою, гором = горою, а в деяких говiрках також закiнчення – оу: головоу = головою, рукоу = рукою, ногоу = ногою. Це саме явище властиве i займенникам: за мном = за мною, за тобом = за тобою, за собом = за собою.

Характерними для лемкiвських говорiв е такi займенниковi форми: на ны – на нього, на нi – на них, за ны – за нього, за нi – за них, редуплiкованi (тобто подвоенi) форми вказiвних займенникiв тота – та, тото – то.

Серед неозначених займенникiв варто назвати дiалектнi форми: ктосi – хтось, штосi – щось, дакто – дехто, дашто – дещо, нич – нiчого тощо.

Прикметники i займенники прикметникового типу в лемкiвських говорах у називному вiдмiнку множини усiх трьох родiв закiнчуються на – ы: сухы – сухi, бiлы – бiлi, злы – злий, добры – добрi, чысты – чистi.