Етнографічні групи українців Карпат. Лемки

Однак при визначеннi етнографiчних меж пiвденноi Лемкiвщини, чим займалася значна кiлькiсть як украiнських, так i зарубiжних дослiдникiв, майже в кожного були своi окремi концепцii теорii заселення лемками цiеi територii.

М. Грушевський, аналiзуючи польсько-угорськi хронiки XIII ст., стверджував, що Галицька Русь сягала верхiв’я рiки Торису i Топлi i що пiвденнi лемки, правдоподiбно, вже в XIII ст. були там, де ми iх бачимо сьогоднi [3, c. 456–473].

Про розселення русинiв на Схiднiй Словаччинi подае в своiх матерiалах в 1780 р.

К. Готлiб фон Вiндiш [14].

П. Шафарик [19] накреслив тiльки приблизну територiю розповсюдження украiнськоi мови, яка, виходячи з Галичини рiчкою Топлею через Рокитiв до Довгоi Луки коло Бардiева, далi обходить Стропкiв та Гуменне i йде руслом Топлi на пiвдень, а вiд гирла рiки Тарнави в Топлю повертаеться на схiд.

Уточненням етнографiчних меж пiвденноi Лемкiвщини займався Я. Головацький [2, c. 38–39], який розмежував украiнцiв вiд словакiв.

Ця межа, за його визначенням, проходила iз пiвночi з долини рiки Попрадта, рiки Торису i до Пряшева, а звiдси на Мукачiв i далi вздовж Лабiрця до Капушан. Вiн твердив, що руський народ майже виключно проживае в Мармароськiй, Березькiй, Угоцькiй, а в Земплiнськiй i Шариськiй Жупах тiльки в пiвнiчних частинах.

На основi релiгiйноi приналежностi О. Кучубинський [8] визначив у 1874–1876 р., що розселення лемкiв Словаччини переходить рiку Попрад i дещо на схiд вiд цiеi рiки починаеться захiдна межа угорських русинiв.

Йдучи на пiвдень, вона проходить ряд мiст: Гнiзда, Кежмарк, Левочу, до Горнаду, а потiм правим берегом Горнаду до Кошиць, а звiдти – за течiею Бовдви до Мiшкольця.

І. Верхратський у працi [1] на пiдставi дiалекту «лем» вважав, що тiльки в Шариськiй Жупi проживали лемки, а далi вiд неi розташованi тiльки невеликi групи русинiв.

Багато зусиль вклав у дослiдження лемкiвського дiалекту В. Гнатюк [26], який встановив, що лемкiвський дiалект поширений в Пряшiвськiй греко-католицькiй епархii, i подав список 134 сiл з руською мовою в Шариськiй Жупi i 20 сiл на Спишi – разом 154 села, яких можемо вважати лемкiвськими.

Використовуючи офiцiйний перепис населення за 1900 р., Я. Нiдерле [15] включив села, в яких у значнiй кiлькостi було словацьке населення з територii, заселеноi украiнцями.

Заслуговуе на увагу праця Б. Варсика [21], в якiй автор подае карти кордонних засiк XVI–XVII ст.