Державець

У давнинi й тяглостi володарювання губляться всi побажання й задуми оновлень, адже один заколот завжди лишае зачiпку до скоення другого.

Роздiл ІІІ. Про змiшанi принципати

Навпаки – на нового володаря очiкують труднощi. Перш за все, якщо вiн приеднав новi володiння до старих i через це утворив певне об’еднання, на нього очiкуе перша неприемнiсть, властива усiм новим державам: люди охоче змiнюють правителiв маючи надiю на покращення, а тому часто повстають проти них, та згодом переконуються на власному досвiдi, що вони потрапили в облуду й стало ще гiрше.

А це можна зрозумiти з другоi природноi й звичайноi потреби, що примушуе нового володаря утискувати своiх пiдданих збройною рукою й iншими засобами, як це роблять завойовники, внаслiдок чого твоiми ворогами стають не лише противники твого воцарiння, але i з його прихильниками тобi не вдаеться зберегти товариськi стосунки, бо не можеш анi виправдати iх сподiвання, анi застосувати проти них сильнi лiки, маючи перед ними зобов’язання. Адже для вторгнення до чужоi краiни володар, який навiть мае сильне вiйсько, повинен забезпечити собi сприяння ii мешканцiв. Ось чому Людовiк ХІІ Французький легко захопив Мiлан i зразу ж позбувся його, для чого на перший раз вистачило власних сил Лодовiко. Тi самi мiстяни, що вiдчинили ворота перед королем, розчарувалися у своiх сподiваннях щодо майбутнiх благ, на якi вони розраховували, та не змогли зносити незручностей нового правлiння.

Правда й у тому, що захопленi вдруге бунтiвнi областi важче втратити, бо пiд приводом придушення бунту правитель може змiцнювати свою владу менше озираючись, карати тих, що завинили, виявляти неблагонадiйних i захищати найвразливiшi мiсця.

Тож, якщо герцогу Лодовiко першого разу було достатньо влаштувати на кордонi трохи гармидеру, i Францiя втратила Мiлан, то вдруге цiлому свiту довелося об’еднатися проти неi, щоб розгромити й вигнати ii вiйська з Італii; i все це можна пояснити вищевказаними причинами. Разом iз тим – обидва рази Францiя втрачала своi надбання. Спiльнi причини, чому так сталося першого разу, ми вже обговорили. Залишилося сказати про другий випадок i розглянути тi засоби, якими володiв французький король i всiлякий, хто був би на його мiсцi, щоб залишити захоплене у своiй власностi. Скажемо, що завойованi землi, якi приеднали до попереднiх володiнь завойовника, або е однiею краiною з ними i iхне населення говорить тiею ж мовою, або ж нi.