Державець

Точнiсiнько так само, щоб осягнути характер народу, треба бути володарем, а розгледiти натуру володаря може тiльки людина з народу.

Отже, нехай Ваша Свiтлiсть поставиться до цього невеличкого подарунка з тим самим почуттям що й я; коли ви уважно прочитаете цей твiр, то переконаетеся, що я маю палке бажання, щоб Ваша Свiтлiсть досягла тiеi величi, яку обiцяла Вам фортуна i Вашi високi чесноти. І якщо з висоти свого становища Ваша Свiтлiсть iнколи погляне донизу, то побачить, як мало заслуговую я на тi важкi й безперервнi удари долi, що б’ють по менi.

Роздiл І. Якою бувае одноосiбна влада i в який спосiб ii здобувають

Усi держави, всi уряди, якi коли-небудь керували народами, подiляються на республiки й принципати. Останнi бувають або спадковими, в яких тривалий час панувала династiя iх володарiв, або новiтнiми. Новi принципати можуть бути такими в цiлому, як Мiлан за Франческо Сфорца, або можуть бути приеднаними до спадкових володiнь того володаря, який iх придбав, на зразок Неаполiтанського королiвства, що було завойоване iспанським королем.

Цi новопридбанi територii або вже привченi пiдкорятися одноосiбному правителевi, або дотепер були вiльними; приеднують iх або силою власноi зброi, або з чужою допомогою, або так складеться доля, або завдяки своiй доблестi.

Роздiл ІІ. Про спадковi принципати

Я залишу осторонь роздуми про республiки, тому що багато працював над цим питанням в iншому мiсцi. Звернуся лише до принципатiв i, за вищенаведеним планом, розгляну, яким чином можна пiдтримувати й зберiгати одноосiбну владу.

Перш за все скажу, що спадковi володiння, звичнi до володарiв, якi походять з одного роду, втримати набагато легше за новi, бо досить буде не порушувати звичаiв своiх попередникiв i дотримуватися ходу подiй. Володар, який мае середнi здiбностi у цьому випадку завжди збереже свiй трон, якщо тiльки вiн не позбувся його через втручання якоiсь надзвичайноi й непереможноi сили, але й пiсля цього вiн зможе повернути собi владу, щойно загарбника спiткають найменшi труднощi.

У нас в Італii, для прикладу, герцог Феррарський спромiгся протистояти намаганням венецiанцiв у 84 роцi, а також папи Юлiя у 10-му лише завдяки тому, що його родина давно вкорiнилася у своiх володiннях. Давнiй володар мае менше причин i менше пiдстав, щоб кривдити, тому його бiльше поважають, i якщо вiн не мае помiтного ганджу, що викличе ненависть, то цiлком може розраховувати на зрозумiлу симпатiю вiд своiх пiдданих.