На нашем сайте вы можете читать онлайн «Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Новое время. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Автор
Жанр
Дата выхода
07 октября 2020
Краткое содержание книги Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Коллектив авторов) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Книгу нарисів львівських етнологів та істориків написано не стільки для галичан, скільки для всіх співвітчизників в Україні та за кордоном, які хочуть (і повинні) краще запізнати Галичину – південно-західну частину сучасної України, що сягає північних схилів Карпат, басейнів верхнього і середнього Дністра, верхньої течії Західного Бугу, верхнього Сяну. В етнокультурному аспекті сучасна Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) території Західного Поділля, Опілля, Надсяння і Покуття, частини територій Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини та Волині. Так, після першого поділу Речі Посполитої 1772 року до Галичини приєднано частину історико-етнографічної Волині (півчнічні терени сучасної Львівської області), яка поступово була «огаличанина».
Запрошуємо до читання та пізнання самобутнього етнокультурного простору західного регіону України у так звану «австрійську» добу.
В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Поблизу мiсця будiвництва викопували неглибоку яму, до якоi засипали глину, пшеничну полову чи «трину» (дрiбну солому), заливали воду й заводили коня, який мав перемiшувати iх. Чоловiки подавали готовий замiс жiнкам, якi м’яли у ньому житню або пшеничну солому, формуючи «вальки». Готовi «вальки» чоловiки заплiтали за патики каркаса стiн. Вiдтак, як звели стiни, готували iнший глиняний замiс – з глини, полови, води i висушеного кiнського кiзяка («конякiв»). Цю сумiш мiсили ногами толочани, переважно жiнки. Нею вирiвнювали стiни й чекали, щоб вони добре висохли.
На галицькiй частинi Волинi найбiльшого поширення традицiйнi толоки набули з розповсюдженням каркасноi технiки будiвництва. У другiй половинi ХІХ – першiй половинi ХХ ст. «толоки» пiд час будiвництва тут подiлялися на «чоловiчi» (зведення дерев’яного каркаса споруди) i «жiночi» (виготовлення глиняно-солом’яних валькiв i заповнення ними каркаса стiн, вирiвнювання стiн глиною, валькування стелi).
Украiнськi селяни вдавалися до звичаiв взаемодопомоги й пiд час пошиття стрiхи соломою. На Бойкiвщинi господар, якому потрiбно було виконати цю роботу, ходив по сусiдах i «просив околотiв». Односельцi приходили допомогти йому зробити «китицi» чи «снiпки» зi соломи (в’язати iх допомагали й жiнки), пошити стрiху.
Неодмiнним атрибутом толок пiд час будiвництва був обряд «вiхи». Наприклад, у селах пограниччя Бойкiвщини i Покуття, як ставили крокви («кiзли»), до однiеi з них («до сходу сонця») головний майстер крiпив (прибивав або прив’язував) «косицю» – cмерiчку, сосенку, яличку чи ялинку, за якою до лiсу ходив газда.











