Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Name: Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття
Author: Коллектив авторов

На нашем сайте вы можете читать онлайн «Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Новое время. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.

0 баллов

0 мнений

5 чтений

Автор

Коллектив авторов

Жанр

Новое время

Дата выхода

07 октября 2020

Читать книгу

Краткое содержание книги Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття, аннотация автора и описание

Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Коллектив авторов) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.

Описание книги

Книгу нарисів львівських етнологів та істориків написано не стільки для галичан, скільки для всіх співвітчизників в Україні та за кордоном, які хочуть (і повинні) краще запізнати Галичину – південно-західну частину сучасної України, що сягає північних схилів Карпат, басейнів верхнього і середнього Дністра, верхньої течії Західного Бугу, верхнього Сяну. В етнокультурному аспекті сучасна Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) території Західного Поділля, Опілля, Надсяння і Покуття, частини територій Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини та Волині. Так, після першого поділу Речі Посполитої 1772 року до Галичини приєднано частину історико-етнографічної Волині (півчнічні терени сучасної Львівської області), яка поступово була «огаличанина».
Запрошуємо до читання та пізнання самобутнього етнокультурного простору західного регіону України у так звану «австрійську» добу.

В формате PDF A4 сохранен издательский макет.

Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно

Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.

Текст книги

Шрифт

Размер шрифта

Межстрочный интервал

↓

↑

Сбросить

На Бойкiвщинi, де основною зерновою культурою був овес, господар скликав гурт молодi: хлопцi допомагали косити збiжжя, дiвчата – в’язати снопи. Пiсля закiнчення жнив женцi плели «вiниць» iз вiвсяного колосся i несли його господарю, який влаштовував для робiтникiв гостину. Обжинковий «вiниць» приносила спецiально oбрана жницями з-помiж себе дiвчина. «Обжинки» толокою на Бойкiвщинi вiдбувалися урочисто: з музикою й танцями. Натомiсть селянин, який косив овес силами власноi сiм’i, сам плiв «вiниць» i йшов додому, причепивши його до коси.

Обжинковий вiнок бойки зберiгали в сiнях чи бiля iкон у хатi. У деяких селах побутував звичай ставити у вiнок страви пiд час Святоi вечерi, а на Йордан згодовувати його коровi.

Лемки на «дограбки» робили вiвсяний обжинковий вiнок. До панськоi господи його на головi несла дiвчина («молода»), поряд з якою була «дружка». За ними йшли чотири «свашки» (жiнки, з яких двi збирали збiжжя, а двi плели i прикрашали калиною вiнок) i парубок у товариствi «дружби», який нiс невеликий снiпок, прикрашений ягодами калини – «крiля» (короля).

Дорогою женцi спiвали обжинковi пiснi. Обжинковий вiнок лемки не святили в церквi, лише витеребленi з нього зерна освячували на свято Степана (9 сiчня). На деяких лемкiвських теренах на «обжинки» («дожинки») з останнiх колоскiв жита чи пшеницi робили «хрест», прикрашений квiтами. Газдi, в якого вiдбувалися «обжинки», женцi несли з поля «вiнець» iз добiрних колоскiв цих злакових культур. Інколи газдi приносили не вiнок, а останнiй житнiй чи пшеничний снiп.

Газда влаштовував женцям щедре частування i забаву з танцями.

Натомiсть на Гуцульщинi через переважання скотарства у структурi господарськоi дiяльностi жниварська обрядовiсть не набула чiткого вираження. Лiтнi «клаки» тут скликали здебiльшого для громадження сiна.

Взаемодопомога пiд час копання картоплi в Галичинi поширилася лише з ХІХ ст., а в ХХ ст. стала однiею iз найрозповсюдженiших у громадському побутi селян. Наприклад, на галицькiй частинi Волинi, щоб восени зiбрати врожай цiеi культури за один день, заможнiшi господарi скликали великi гурти людей, переважно молодих жiнок.

За цю роботу вони влаштовували толочанам обiд i вечерю, а пiсля вечерi – забаву з обов’язковою присутнiстю музик. На Захiдному Подiллi «бараболi» копали у вереснi – жовтнi. Допомогти виконати цю роботу на дiлянку в десять «сотих» приходило до десяти осiб. Якщо ранiше картоплю викопували лопатами, то з другоi половини ХХ ст.

Дальше

Мнения

Еще нет комментариев о книге Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!

Другие книги автора

Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Коллектив авторов! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.