Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Name: Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття
Author: Коллектив авторов

На нашем сайте вы можете читать онлайн «Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Новое время. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.

0 баллов

0 мнений

5 чтений

Автор

Коллектив авторов

Жанр

Новое время

Дата выхода

07 октября 2020

Читать книгу

Краткое содержание книги Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття, аннотация автора и описание

Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Коллектив авторов) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.

Описание книги

Книгу нарисів львівських етнологів та істориків написано не стільки для галичан, скільки для всіх співвітчизників в Україні та за кордоном, які хочуть (і повинні) краще запізнати Галичину – південно-західну частину сучасної України, що сягає північних схилів Карпат, басейнів верхнього і середнього Дністра, верхньої течії Західного Бугу, верхнього Сяну. В етнокультурному аспекті сучасна Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) території Західного Поділля, Опілля, Надсяння і Покуття, частини територій Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини та Волині. Так, після першого поділу Речі Посполитої 1772 року до Галичини приєднано частину історико-етнографічної Волині (півчнічні терени сучасної Львівської області), яка поступово була «огаличанина».
Запрошуємо до читання та пізнання самобутнього етнокультурного простору західного регіону України у так звану «австрійську» добу.

В формате PDF A4 сохранен издательский макет.

Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно

Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.

Текст книги

Шрифт

Размер шрифта

Межстрочный интервал

↓

↑

Сбросить

На селянських обжинках вiнок виглядав простiше: селянин-господар обкручував свiй серп житнiми чи пшеничними колосками. Прийшовши додому, вiн встромляв iх до звичайного снопа, який намагався змолотити якнайшвидше: «То насамперед [вiнок] молотили, шоб потiм сiяти. То пiшло в то зерно, шо сi сiяло. І воно пiшло по всiм полi. Знали, шо то жито пiде на насiнне» (с. Оселя Яворiвського р-ну Львiвськоi обл.)[43 - Архiв ЛНУ iменi Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 177-Е. Арк. 57.].

На Покуттi на «дожинки» «вiнець» робили з жита, пшеницi, ячменю чи вiвса: iхнi колоски прикрашали позолотою, завивали червоною стрiчкою, з якоi усерединi «вiнця» робили хрест.

Дiвчина, яка несла його на головi («панна-молода», «княгиня»), мала при собi двох «дружок». Принесений толочанами обжинковий вiнок (особливо пшеничний чи житнiй) господар вiшав у сiнях, зберiгаючи його до весни – вимолоченим iз вiнка зерном селянин розпочинав сiвбу.

На пограниччi Покуття i Бойкiвщини, де серед злакових культур переважав овес, «обжинки» вiдбувалися переважно в серпнi.

З останнiх зiжатих пучкiв вiвсяного колосся толочани плели «вiнок» («вiнець»), який прикрашали польовими квiтами, стрiчками, а також колосками пшеницi чи жита. Інколи виготовляли одночасно обжинковi «вiнок» i «косицю» – невеликий снiпок вiвсяного колосся, завдовжки 30–40 см, часто прикрашений пшеничними чи житнiми колосками, польовими квiтами. Респонденти з цих теренiв не мали усталеноi думки щодо якостей особи, яка несла газдi обжинковий «вiнець».

Це могла робити будь-яка дiвчина; дiвчина чи жiнка, що вмiють «ладкати файно»; жiнка, що керувала роботою; старша жiнка, яка найкраще жала; обов’язково незамiжня дiвчина; маленька дiвчинка або зi сусiдськоi родини чи з родини господаря. Якщо виготовляли одночасно обжинковi «вiнець» i «косицю», то газдi, який скликав толоку, несли iх двi дiвчини: «молода» – «вiнець», «дружка» – «косицю»: «Як дожинали, коли жали дiвчата, то котра молодша, була дружка, котра старша – була молода. Так придивлялися.

Косичку плели. Молода мала вiнець i до вiнця треба було косицю. Косиця – це пучок колоскiв. Дивилися, котра старша, повинна нести вiнець, котра молодша – косицю. Бо старша дiвчина не може йти в дружки молодшiй. Завжди молодша мала старшiй в дружки йти. То з тих дiвчат завжди найстарша – “молода”, наймолодша – “дружка”» (с. Глибока Богородчанського р-ну Івано-Франкiвськоi обл.)[44 - Архiв ЛНУ iменi Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 364-Е. Арк. 22.].

Дальше

Мнения

Еще нет комментариев о книге Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!

Другие книги автора

Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Коллектив авторов! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.