Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Name: Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття
Author: Коллектив авторов

На нашем сайте вы можете читать онлайн «Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Новое время. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.

0 баллов

0 мнений

5 чтений

Автор

Коллектив авторов

Жанр

Новое время

Дата выхода

07 октября 2020

Читать книгу

Краткое содержание книги Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття, аннотация автора и описание

Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Коллектив авторов) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.

Описание книги

Книгу нарисів львівських етнологів та істориків написано не стільки для галичан, скільки для всіх співвітчизників в Україні та за кордоном, які хочуть (і повинні) краще запізнати Галичину – південно-західну частину сучасної України, що сягає північних схилів Карпат, басейнів верхнього і середнього Дністра, верхньої течії Західного Бугу, верхнього Сяну. В етнокультурному аспекті сучасна Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) території Західного Поділля, Опілля, Надсяння і Покуття, частини територій Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини та Волині. Так, після першого поділу Речі Посполитої 1772 року до Галичини приєднано частину історико-етнографічної Волині (півчнічні терени сучасної Львівської області), яка поступово була «огаличанина».
Запрошуємо до читання та пізнання самобутнього етнокультурного простору західного регіону України у так звану «австрійську» добу.

В формате PDF A4 сохранен издательский макет.

Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно

Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.

Текст книги

Шрифт

Размер шрифта

Межстрочный интервал

↓

↑

Сбросить

Подiбнi вiдомостi з теренiв Захiдного Подiлля наводив i Якiв Головацький.

Толоки пiд час жнив («обжинки», «дожинки», «дограбки») були одними з найяскравiших з обрядово-звичаевого погляду.

На Захiдному Подiллi на «обжинки», якi справляли на пшеницi чи житi, плели або вiнок круглоi форми, або снопик; iнколи – одразу обжинковi снiп i вiнок. Їх прикрашали стрiчками й несли господаревi, у якого працювали: «Коли робили таку толоку на жнива, то женцi в’язали снiп й вiнок на обжинки. Як скiнчили жати, снiп i вiнок разом несли, чи на фiрi iх везли, з поля до господаря додому.

То останнiй снiп, який зiжали – вiн, як i вiнок, або з пшеницi, або з жита, смотря на якiм полю скiнчили. Коли приносили iх, то поздоровляли господаря: “Щоб дав Бог на другий рiк ше кращий врожай’’. […] За вiнок господар давав могорич» (c. Ілавче Теребовлянського р-ну Тернопiльськоi обл.)[42 - Архiв ЛНУ iменi Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 366-Е. Арк. 12.]. Часто замiсть вiнка для господаря робили «квiтку» зi жменi пшеничних або житнiх колоскiв i квiтiв.

Обжинковi вiнки та снiпки, «квiтки» святили в церквi на Спаса або на Успiння Пресвятоi Богородицi, тому «обжинки» мали вiдбутися до цих свят. Потiм обжинковi атрибути могли обмолотити й засiяти отриманим зерном на озимину.

На галицькiй частинi Волинi в останнiй день жнив у господарствах великих землевласникiв дiвчата i жiнки (без участi чоловiкiв) плели житнiй або пшеничний вiнок. Його вкладали на голову однiй iз дiвчат: iнколи тiй, яка найкраще жала, iнколи вибранiй самим паном або з-помiж себе жницями.

Крiм вiнка, робили ще два невеликi снопики колоскiв, якi давали до рук двом iншим дiвчатам – «дружкам». Зi спiвами, з поля жницi вирушали до хати господаря. Коли вiн виходив на ганок, то знiмав вiнок з голови дiвчини, брав снопики у «дружок», даруючи iм грошi. Ввечерi для женцiв влаштовували забаву – «толоку»: пiсля напруженоi працi женцi пiд музику танцювали до пiзньоi ночi.

На Надсяннi на «обжинки» у великих землевласникiв женцi плели «вiнок» («вiнець») переважно iз житнiх чи пшеничних колоскiв.

Його приносила господарю маленька дiвчинка й одягала йому на голову, вiншуючи: «Щоб ви сi дождали сiяти-орати, а ми обжинати». Господар за «вiнець» давав дiвчинцi грошi. Женцiв чекала урочиста гостина, на яку могли випiкати й спецiальний «коровай». Господар зберiгав обжинковий вiнок, а пiзнiше обмолочував його або згодовував курам.

Дальше

Мнения

Еще нет комментариев о книге Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!

Другие книги автора

Понравилась эта книга? Познакомьтесь с другими произведениями автора Коллектив авторов! В этом разделе мы собрали для вас другие книги, написанные вашим любимым писателем.