Тринадцятиканоння. Тексти, що створили цивілізацію

Можливо, причина цього успiху i в тому, що привабливiсть книжки як джерела мудростi в Китаi була настiльки сильною, що попри всi випробування, якi випадали на долю китайцiв: вiйни, неврожаi, повенi, епiдемii, землетруси тощо, завжди були люди, для яких книжкова мудрiсть та бажання залишити ii нащадкам були понад усе, часто навiть дорожчим за власне життя!

Це те, чого нам, украiнцям, варто запозичити в китайського народу: книжка це не лише явище культури – це та опора, що пiдтримуе людину на межi цивiлiзованостi та людяностi, той феномен, який мае пряме вiдношення до здатностi людини змiнити дiйснiсть та змiнитися самiй через тонке духовне зусилля, що пiзнаеться через текст канону.

Сподiваемось також, що через ознайомлення з тим, як упродовж столiть китайцi вивчали та зберiгали своi найважливiшi тексти – канони, украiнцi поступово повернуться до власних традицiй шанобливого ставлення до книжки як засобу просвiти, навчання та виховання.

Зрозумiло, що у виданнi, яке е першою працею-узагальненням в Украiнi на цю тему, можливi фактичнi помилки, вiдповiдальнiсть за якi, звiсно, несу я, як автор.

У добру путь, читачу!

З пошаною, автор

2. Формування системи китайських канонiв та китайського канонознавства

Китай – давня цивiлiзацiя високоi книжноi культури, найдавнiша з тих, що неперервно iснують донинi.

Згiдно з традицiйною iсторiографiею, китайська державнiсть починаеться вiд правлiння п’яти iмператорiв: Хуан-дi, Чжуань-сюя, Дi-ку, Яо i Шуня, через Три династii – Ся, Шан-Інь (XVII–XI ст.) та Чжоу (XI–III ст. до Р. Х.) до iмперii Цiнь (221–206 рр. до Р. Х.), коли розпочався власне iмперський перiод iсторii Китаю.

Сучаснi археологiчнi дослiдження додають наукового обгрунтування цiй теорii, визнаючи, що держава Інь, яка iснувала з XIV ст. до Р. Х., була цiлком iсторичним державним утворенням.

Тим часом епоха Чжоу виникла внаслiдок завоювання Інь народнiстю чжоусьцi, що датуеться перiодом з 1137 по 911 рр. до Р. Х., якi й успадкували культурнi досягнення завойованого ними народу (зокрема, йдеться про писемнiсть та значною мiрою офiцiйний релiгiйно-ритуальний комплекс Інь).

Чжоуську епоху подiляють на два основнi перiоди: Захiдне (Ранне) Чжоу (XI ст. – 770 р. до Р. Х.) та Схiдне (Пiзне) Чжоу (770–221 рр. до Р. Х.).