Лідери, що змінили світ

Пiлсудський же розраховував, що австрiйцi не заважатимуть йому iдейно, технiчно та фiзично школити кадри для майбутнього польського вiйська, яке у великiй европейськiй вiйнi дiйсно буде вiдважно битися з росiянами, але не за iнтереси струхлявiлоi Дунайськоi iмперii, а за власну державу.

Цей альянс викликав тодi i викликае досi чимало застережень морального характеру. Як мiг такий патрiот, як Пiлсудський, спiвпрацювати з iсторичними ворогами своеi краiни, «пiти на службу» до тих, хто разом з росiянами та пруссаками за столiття перед тим знищив i роздiлив Рiч Посполиту? Та й iмператору Францу-Йосифу було якось непристойно зв’язуватися з соцiалiстом-терористом.

Але полiтика – брудна рiч. І кожна з двох сторiн цинiчно намагалася використовувати iншу в своiх цiлях. Кому ж це вдалося краще? Вiдповiдь вiдома: Австро-Угорська iмперiя безславно i безповоротно розпалася у листопадi 1918-го. А Пiлсудському вдалося на руiнах трьох iмперiй вiдновити Польщу.

Велика вiйна, якоi так очiкував Пiлсудський, вибухнула у липнi 1914 року.

І вiдразу ж вiн розвинув суперенергiйну дiяльнiсть. Як результат, незабаром Вiдень дозволив сформувати у складi австрiйськоi армii добровiльнi польськi легiони (i украiнськi, до речi, теж). Вiйськовозобов’язанi за власним вибором могли вступати до цих легiонiв добровольцями, або iти служити до звичайних «загальноавстрiйських» частин. Цiсар зовсiм не вiдкрив зелену вулицю полякам та украiнцям у iхнiх прагненнях створювати масовi нацiональнi формування. Згiдно з таемними розпорядженнями Вiдня мiсцева влада мала чинити все можливе, аби до Польського легiону та до Легiону Украiнських сiчових стрiльцiв не йшли представники «нижчих» верств населення – робiтнича та селянська молодь, якi мали б служити в австрiйських частинах. Легiони розглядали як «забавку» для нацiонально свiдомих молодих украiнцiв та полякiв, перш за все студентiв та гiмназистiв, якi б просто так помирати за цiсаря не пiшли, а могли б навiть бути джерелом якихось антиавстрiйських виступiв. Вiдтак нацiональнi легiони в австрiйського штабу були немовби пасинками – iм давали найгiрше озброення, ставили на найнебезпечнiшi мiсця в бою тощо. І хоча Пiлсудському вдалося «виторгувати» у австрiйцiв польського орла на кашкети своiх легiонерiв, на рукавах вони змушенi були носити жовто-чорну пов’язку – кольори Габсбургiв. День, коли Пiлсудський був змушений почепити таку пов’язку, став, за його власним спогадом, днем найбiльшого приниження в його життi.