Світове місто Харків

Будували фортецю жителi поселення пiд керiвництвом представника воеводи Селiфонтова. Дубова стiна, довжина якоi по периметру перевищувала кiлометр, була подвiйною, а перед нею – глибокий рiв i вал.

Схiдна стiна фортецi проходила краем нинiшнього майдану Конституцii вiд Унiверситету мистецтв до Палацу працi, пiвденна – вiд Палацу працi до ЦУМу, захiдна – краем Унiверситетськоi гiрки до Каскадного скверу, i пiвнiчна – вiд Каскадного скверу до Унiверситету мистецтв.

Вежi фортецi були кутовими й мали назви: Микiльська (найвища вежа фортецi), Рiздвяна, Протопопiвська i Деркачiвська.

Пiвнiчно-схiдну Микiльську вежу заввишки 19,5 м називали також Вiстовою, i саме на нiй перебував постiйний сторожовий пост для спостереження за пiдступами до фортецi. 1663 року вона набула вже грiзного вигляду: на ii озброеннi знаходилися 12 гармат, 402 ядра i 8 бочок пороху.

Усерединi фортецi розташувалися пороховий погрiб i «государiв двiр», де в хоромах жив воевода, була «наказна хата» – там зберiгалися документи, грамоти, iменнi книги харкiвських поселенцiв i служивих людей, поряд мiстилися стайня i амбар.

Цiкаво, що вже з 1670 року, коли пiд Унiверситетською гiркою на Подолi iснувало укрiплене поселення, фортецю почали називати «старим мiстом».

На початку XVIII столiття, напередоднi вирiшальноi битви зi шведами пiд Полтавою, цар Петро І об’iжджав ряд укрiплених мiст Украiни i 2 червня 1709 року заiхав до Харкова. За його наказом наша фортеця була iстотно розширена на пiвнiч i довкола неi побудували захисний вал.

Наприкiнцi XVIII столiття, коли мiсто втратило вiйськове значення, стiни фортецi розiбрали, однак iще довго стояли вцiлiлi вежi.

Звiдки з’явилися старовиннi гармати на майданi Конституцii?

Бiля головного входу в Історичний музей на майданi Конституцii кожен може побачити чавуннi гармати XVIII столiття. Вони мають 6-дюймовий калiбр, а довжина ствола сягае 315 см.

У монографii Д.

 І. Багалiя i Д. П. Мiллера «Історiя мiста Харкова за 250 рокiв його iснування» (1905, т. 1) цитуеться стаття Г. Ф. Квiтки, опублiкована в «Литературной газете» (1843, № 36) пiд назвою «Гармати бiля будинку Дворянського зiбрання»:

«Коли населявся тутешнiй край збiглим народом вiд утискiв польського уряду, то пани, котрi переселялися сюди з усiм своiм скарбом, вивозили i своi власнi гармати. На деяких iз них були викарбуванi родовi герби власникiв.