Філософія грошей

Так само стоять справи з тим фактом, що на початку свого розвитку грошi зазвичай складалися з частин, якi мали велику кiлькiсть i були важкими: хутра, худоба, мiдь, бронза, або з безлiчi частин, як-от грошi каурi; сюди належить той факт, що першi вiдомi нам банкноти, що збереглися, походять iз Китаю кiнця XIV ст. i мають 18 англiйських дюймiв завдовжки та 9 дюймiв завширшки. Тут iще продовжуе дiяти тенденцiя селянськоi прикмети: «багато помагае багатому», на користь якоi говорить природне почуття, яке можна спростувати тiльки добiрною й проаналiзованою емпiрiею.

І найбiльшi монети зi шляхетного металу ми знаходимо майже винятково у народiв iз нерозвинутою або натурально-господарською культурою: найбiльшими золотими монетами вважають лоол аннамiтiв[21 - Тобто мешканцiв Аннаму. – Прим. перекл.], що вартував 880 марок, японський обанг (220 марок), бента Ашантi[22 - Ашантi – держава у Захiднiй Африцi, що iснувала з кiнця XVII до кiнця XIX ст. Сьогоднi переважна частина ii територii розташована в Республiцi Гана.  – Прим. перекл.]; також срiбна монета Аннаму мала вартiсть 60 марок[23 - Наводячи назви цих монет, як i в iнших випадках, автор, як правило, додержуеться нiмецького правопису кiнця XIX – початку XX ст., який вiдрiзняеться вiд пiзнiшоi ортографii. Так, «обанг» здебiльшого пишеться сьогоднi як «обан». При перекладi ми все ж вiдтворюемо авторську позицiю. – Прим. перекл.]. На пiдставi того самого почуття значення величини право карбування найбiльших монет часто залишаеться за найвищими можновладцями, тодi як меншi (навiть iз того самого металу!) монети викарбовуються нижчими iнстанцiями: так, великий цар Персii карбував великi грошi, а сатрапи – малi золотi монети, на чверть меншi. Характер досить значноi величини iнколи властивий навiть не лише примiтивним формам металевих грошей, а й тим рiзновидам грошей, що передували iм: слов’яни, котрi в I ст. нашоi ери перебували мiж Зале й Ельбою та були надзвичайно диким природним народом, у формi грошей послуговувалися льоновими хустинками; купiвельна спроможнiсть такоi хустинки складала 100 курей, або пшеницi для 10 чоловiк на один мiсяць! І навiть у розвиненiй грошовiй системi помiтно, як поняття грошей сповнюються дедалi мiзернiшими вартостями металу. Середньовiчний гульден був золотою монетою вартiстю в один дукат – сьогоднiшнiй гульден нараховуе 100 мiдних крейцерiв; колишнiй грош був чималою (grossus)[24 - Великий (лат.).