Філософія грошей

Виняткове значення iх числа, яке випливае звiдси, спричинило до того, що при збiльшеннi обороту за грошi використали просто окрайок шкурки, аж поки, врештi, у виглядi засобу обмiну не почали ходити вичиненi шматочки шкiри, що, ймовiрно, штампувалися урядом. Тут доволi помiтно, як редукцiя до чисто кiлькiсноi точки зору пiдтримуе символiзацiю вартостi, на якiй тiльки й базуеться цiлком чисте здiйснення грошей.

Натомiсть видаеться, немовби з самого початку лиш iдеальнi грошi не задовольняють вищi господарськi запити, хоча брак вiдношення до будь-яких безпосереднiх вартостей – який залучае iх до всякого однорiдного вiдношення – годиться для особливо далекого поширення грошей.

Прикметне розповсюдження грошей каурi, що були дiйсними вже 1000 рокiв тому в значнiй частинi Африки, ранiше – у районi Індiйського океану, а в доiсторичнi часи – у Європi, навряд чи було б можливим, якби вони не були такими чисто iдеальними. Найбiльш крайнi протилежностi вартостi грошей поеднуються на нижчих ступенях господарства; з одного боку, трапляються такi абсолютно конкретнi за вартiстю грошi, як грошi з великоi рогатоi худоби або бавовняна сировина, що на Фiлiппiнах була в обiгу у формi великих грошей, а, iншого боку, такi абсолютно iдеальнi грошi, як грошi каурi, як грошi iз кори тутового дерева, що iх вiдкрив Марко Поло у Китаi, а також екземпляри порцеляни з китайськими iероглiфами, якi правили за грошi в Сiамi[26 - Теперiшня назва краiни – Таiланд.  – Прим. перекл.]. Певний функцiональний розвиток понад тi конкретнi за вартiстю рiзновиди грошей був започаткований там, де на засоби обмiну перетворюються хоча i натуральнi товари, але такi, що водночас були особливими експортними товарами: тютюн у Вiрджинii, рис у Каролiнi, сушена трiска в Ньюфаундлендi, чай у Китаi, хутра у Массачусетсi. В експортному товарi вартiсть певною мiрою психологiчно виступила iз тiеi безпосередностi, яка мае мiсце при споживаннi грошей як товару [Geldware] на внутрiшньому ринку. Щоправда, найщасливiшу середину мiж абстрактними рiзновидами грошей, що наведенi вище, i споживчими грошима все ж являють собою прикраси-грошi, отже золото й срiбло, бо вони не такi чудернацькi та безглуздi, як першi, i не такi грубi й незвичайнi, як останнi.