Філософія грошей

Нехай дiеве тут визначення об’екта полягае у самiй лише його рiдкiсностi – вiдносно до його бажаностi – або в позитивних зусиллях iз його засвоення, у кожному разi тiльки через це вiн встановлюе ту вiдстань мiж ним i нами, що дозволяе, нарештi, надавати йому певноi вартостi потойбiч того, що вiн стае просто спожитим.

У такий спосiб можна сказати, що вартiсть об’екта хоча i грунтуеться на тому, що його бажають, проте на такому бажаннi, що втратило свою абсолютну властивiсть потягу [Triebhaftigkeit].

Однак об’ект, якщо вiн повинен залишатися економiчною вартiстю, так само мало може збiльшувати свою величину вартостi до того рiвня, при якому вiн практично дiе немов абсолютний об’ект. Вiдстань мiж «Я» i предметом його бажання може ставати такою великою – нехай через об’ективнi труднощi надбання, нехай через надмiрно високу цiну, нехай через сумнiви звичаевого або iншого рiзновиду, що опираються прагненню до нього, – що справа не доходить до жодного реального вольового акту, а бажання або згасае, або стае невиразним хотiнням. Вiдстань мiж суб’ектом i об’ектом, зi зростанням якоi постае вартiсть принаймнi в економiчному сенсi мае, отже, нижню i верхню межу, тож формулювання, нiби рiвень вартостi дорiвнюе рiвневi опору, що протистоiть досягненню бажаних речей згiдно з природними, виробничими i соцiальними можливостями [Chancen], не вiдповiдае становi речей. Певно, залiзо не було б жодною економiчною вартiстю, якби його досягненню не протистояли бiльшi труднощi, нiж, скажiмо, при досягненнi повiтря для дихання; але, з iншого боку, цi труднощi мусили знизитися до певного рiвня, щоб залiзо взагалi можна було переробити на те багатство знарядь, яке зробило його вартiсним. Або так: стверджують, мовляв, твори плiдного маляра при однаковiй мистецькiй досконалостi були б менш коштовними, нiж твори менш продуктивного; це слушно тiльки вище певноi якiсноi межi. Адже потрiбно якраз вказати на певне багатство витворiв якогось маляра, щоб одного разу вiн узагалi зажив тiеi слави, яка пiдвищуе цiну його картин. Далi, в деяких краiнах iз паперовою валютою саме рiдкiснiсть золота призвела до того, що простолюд узагалi вже не може приймати золота, коли воно йому випадково запропоноване.