Філософія грошей

Отже, факт економiчного обмiну вiдокремлюе речi вiд злитностi [Eingeschmolzensein] в самiй лише суб’ективностi суб’екта i дае iм змогу, iнвестуючи iхню економiчну функцiю в них самих, взаемно визначатися. Практично дiеву вартiсть надае предметовi не те, що вiн один стае бажаним, а те, що стае бажаним якийсь iнший. Їi характеризуе не вiдношення до суб’екта вiдчуття, а те, що цього вiдношення досягають тiльки цiною жертви, тодi як з iншого погляду ця жертва здаеться споживчою вартiстю, а сама та цiна здаеться жертвою.

Тим самим об’екти дiстають певноi взаемностi компенсування, яка в цiлком особливий спосiб виявляе вартiсть як iм самим об’ективно притаманну властивiсть. Оскiльки домовляються про предмет – а це означае, що фiксуеться жертва, яку вiн являе собою, – його значення для обох контрагентiв виявляеться радше чимось таким, що стоiть поза ними самими, начебто iндивiд сприймае це останне лише в свое вiдношення до самого себе; i ми згодом побачимо, яким чином навiть iзольоване господарство, ставлячи перед господарником вимоги природи, накладае на нього таку саму необхiднiсть жертви за набуття об’екта, тож i тут подiбне вiдношення, яке змiнило лиш одного з носiiв, може надiляти предмет тим самим самостiйним, незалежним вiд його власних об’ективних умов значенням. Бажання i почуття суб’екта, звичайно, стоять за усiм тим як спонукальна сила, але з неi самоi по собi не могла б походити ця форма вартостi, яка радше притаманна лише компенсуванню об’ектiв мiж собою. Господарство спрямовуе потiк оцiнок через форму обмiну, створюючи нiбито мiжцарство помiж бажаннями, з яких струмениться будь-який рух людського свiту i задоволення споживання, в яке вiн виливаеться. Специфiчнiсть господарства як особливоi форми вiдносин i поведiнки полягае – якщо не лякатися парадоксального вислову – не так у тому, що воно вимiнюе вартостi, як у тому, що воно вимiнюе вартостi. Звiсно, те значення, яке речi набувають у та разом iз обмiном, нiколи не бувае цiлком iзольованим поряд iз iхнiм суб’ективно-безпосереднiм значенням, що початково i вирiшуе про вiдношення; радше обидва вони взаемно приналежнi, як взаемно приналежать форма i змiст.