Філософія грошей

Коли обидва акти або змiни стану, що вiдбуваються в дiйсностi, узагальнюють у поняттi «обмiн», спокусливо напрошуеться уявлення, нiби разом iз обмiном вiдбулося щось поряд iз або над тим, що вiдбуваеться в одному i в другому контрагентах – на кшталт того, як поняттева субстанцiалiзацiя в поняттi «поцiлунку», яким також «обмiнюються», зваблювала б уважати поцiлунок за щось, що перебувае десь поза обома парами вуст, поза iхнiми рухами i вiдчуттями.

З огляду на його безпосереднiй змiст обмiн становить лише каузально пов’язану дворазовiсть того факту, що суб’ект тепер мае щось, чого ранiше не мав, i за це вiн не мае чогось, що ранiше мав. Але тодi той iзольований господар, який мусить приносити жертву для досягнення певних результатiв, поводить себе точно так, як той, хто здiйснюе обмiн – лише з тiею вiдмiннiстю, що його контрагентом е не другий бажаючий суб’ект, а природний порядок i закономiрнiсть речей, якi зазвичай настiльки мало сповнюють нашi бажання без якоiсь жертви з нашого боку, наскiльки це робить iнша людина. Його обчислення вартостi, згiдно з якими вiн визначае своi вчинки, назагал точно такi самi, як при обмiнi. Для господарюючого суб’екта як такого, певно, цiлком байдуже, чи пускае вiн у землю субстанцii або робочi сили, що перебувають у його володiннi, чи вiддае iншiй людинi, якщо тiльки результат вiддачi для нього однаковий. Цей суб’ективний процес жертвування i набування в окремiй душi в жодному разi не е лише чимось другорядним або вiдтвореним порiвняно з мiжiндивiдуальним обмiном, а навпаки: обмiн мiж вiддачею i здобутком в iндивiдi становить засадниче припущення i немов суттеву субстанцiю будь-якого двостороннього обмiну. Цей останнiй – тiльки пiдвид того першого, а саме такий, при якому вiддача спонукувана вимогою iншого iндивiда, тодi як ii, з таким самим успiхом для суб’екта, можуть спонукати речi та iхня технiчно-природна властивiсть. Надзвичайно вагомо здiйснювати цю редукцiю господарського процесу до того, що вiдбуваеться дiйсно, тобто в душi кожного господарюючого.