Філософія грошей

Принаймнi усюди звично щедро пригощати прохальних працiвникiв i влаштовувати iм за можливiстю невелике свято, так що, наприклад, про сербiв повiдомляють, мовляв, лише заможнi мають змогу дозволити собi скликати таке добровiльне товариство працiвникiв. Звичайно, ще й сьогоднi на Сходi та часто навiть в Італii не iснуе поняття вiдповiдноi цiни, яка i для покупцiв, i для продавцiв утворювала б певну межу i фiксацiю суб’ективних переваг. Кожен продае так дорого i купуе так дешево, як вiн здатен досягти вiд протилежноi сторони, обмiн становить винятково суб’ективну акцiю мiж двома особами, завершення якоi залежить тiльки вiд хитростi, жадання i наполегливостi сторiн, однак не вiд речi та ii надiндивiдуально обгрунтованого спiввiдношення з цiною.

Оборудка полягае саме в тому – як розтлумачував менi один римський торговець антикварiатом, – що продавець вимагае забагато, покупець пропонуе замало i так потроху вони наближаються аж до прийнятноi точки. Отже, тут виразно помiтно, як об’ективно вiдповiдне виявляеться iз взаемноi протидii суб’ектiв – цiле [являе собою] входження передуючих обмiновi вiдносин у вже загальне мiнове господарство, яке, однак, ще не досягнуло своiх наслiдкiв. Обмiн уже присутнiй, вже iснуе об’ективна подiя мiж вартостями, однак його виконання цiлком суб’ективне, його модус i його величини прив’язанi винятково до вiдношення особистих якостей. – Мабуть, тут i криеться остаточний мотив для сакральних форм, законноi фiксованостi, гарантii завдяки публiчностi й традицii, якими надiлена торгова оборудка, либонь, в усiх раннiх культурах. Цим досягнута над-суб’ективнiсть, якоi вимагае сутнiсть обмiну i яку ще не вмiли утворити через речове [sachliche] вiдношення самих об’ектiв. Доки обмiн та iдея, що мiж речами мае мiсце щось на кшталт рiвностi вартостi, були чимось новим, справа взагалi не доходила до угоди, якщо два iндивiда мали укласти ii мiж собою. Тому скрiзь i аж до глибокого Середньовiччя ми знаходимо не лише публiчнiсть мiнових оборудок, а передусiм новi встановлення щодо величин обмiну вживаних товарiв, ухилятися яких не мала права жодна пара контрагентiв шляхом приватних домовленостей. Звiсно, ця об’ективнiсть механiчна i зовнiшня, вона грунтуеться на мотивах i силах поза межами окремого акту обмiну. Предметно [sachlich] вiдповiдна об’ективнiсть звiльняеться вiд такого апрiорного закрiплення та враховуе сукупнiсть особливих обставин, що мають бути подоланi завдяки тiй формi.