Філософія грошей

Тут мимоволi напрошуються сумнiви, мовляв, цi суспiльно-узаконенi цiновi такси [Preistaxen], згiдно з якими зазвичай вiдбуваеться обiг у всiх не повнiстю розвинутих культурах [Halbkulturen], все-таки можуть бути лише результатом багатьох попереднiх мiнових акцiй, що спочатку вiдбулися мiж iндивiдами в сингулярнiй i поки незафiксованiй формi. Однак це заперечення не йде далi закидiв проти мови, звичаю, права, релiгii, одне слово: проти всiх тих засадничих форм життя, якi виникають i панують у групi як цiлiснiй, i якi тривалий час умiли пояснювати лише завдяки винайденню одиничного; тодi як вони певно вiд початку виникли як мiжiндивiдуальнi утворення, як взаемодiя мiж одиничними i багатьма [людьми], так що iх походження не може бути приписано жодному iндивiдовi окремо.

Я вважаю за цiлком можливе, що попередником соцiально фiксованого обмiну був не iндивiдуальний обмiн, а певний рiзновид змiни посiдача, який узагалi не був обмiном, скажiмо, пограбування. У такому разi мiжiндивiдуальний обмiн був би нiчим iншим, як мировою угодою, а обмiн i фiксований обмiн виникли б як якийсь единий факт. Певну аналогiю з цим пропонували б тi випадки, де примiтивне викрадення жiнок передувало екзогамнiй мировiй угодi з сусiдами – викрадення, яке засновуе i регулюе купiвлю i обмiн жiнок. Тож запроваджена цим принципово нова форма шлюбу вiдразу встановлюеться в своiй фiксованостi, що випереджае iндивiдуума. При цьому свобiднi особливi угоди такого рiзновиду мiж одиничними людьми в жодному разi не мають передувати, а разом iз цим типом водночас дане також соцiальне регулювання. Передсудом е погляд, мовляв, будь-який соцiально врегульований стосунок мусив iсторично розвинутися зi змiстовно однакового стосунку, який, проте, вiдбуваеться в суто iндивiдуальнiй, соцiально неврегульованiй формi. Те, що йому передувало, могло бути радше тим самим змiстом у цiлком iншiй за видом формi стосунку. Обмiн виходить за межi суб’ективних форм засвоення чужого майна, пограбування i подарунку – цiлком вiдповiдаючи тому, що подарунки ватажку i збиранi ним грошовi штрафи суть першi ступенi податкiв – i у виглядi першоi надсуб’ективноi можливостi на цьому шляху знаходить соцiальне врегулювання, яке зi свого боку тiльки й пiдготовлюе об’ективнiсть у предметному сенсi; насамперед разом iз цим суспiльним нормуванням у ту свобiдну змiну посiдача мiж iндивiдами проникае об’ективнiсть, яка становить сутнiсть обмiну.