Унікальні сторінки географії. Визначні географічні відкриття

До речi, малюнок на одному з саркофагiв, який датуеться приблизно XVIII столiттям до н. е., являе собою одну з перших карт Нiлу. Вiн доводить, що египтяни дослiдили понад 2000 км цiеi рiчки.

У давнину Єгипет мав назву Та Кемет, що в перекладi означае «Чорна земля». До речi, египетськi назви вiдрiзнялися надзвичайною образнiстю. Невiдомi автори залишили описання «Великоi чорноти» – системи гiрко-солоних озер, до яких належать Тiмсах, Велике Гiрке озеро та Мале Гiрке озеро.

Папiрусне судно стародавнiх египтян

Про вiдкриття земель мешканцями Давнього Єгипту вченi дiзналися порiвняно недавно, пiсля того як були ретельно вивченi iероглiфiчнi пам’ятки на рiзноманiтних будiвлях, папiрусi та табличках зi слоновоi кiстки.

Звичайно ж, цi документи аж нiяк не нагадували пiдручники географii, тому iнформацiю доводилося збирати по крихтах. Скажiмо, з повiдомлення про перемогу над кочовиками вченi дiзналися, що у XXIX столiттi до н. е. египтяни досягли Суецького перешийка.

Бiльшiсть вiдомостей, що дiйшли до нашого часу, мiстять суто практичну iнформацiю, яку можна використовувати в господарських або вiйськових цiлях. Скажiмо, текст донесення про вiйськову експедицiю в синайських пустелях мiстить багато цiкавоi iнформацii про мережу вадi – русел рiчок, що заповнюються водою тiльки пiд час дощiв, та родовища корисних копалин. Мiдь, малахiт та бiрюза були для египтян дуже важливою сировиною, тому пошуки нових родовищ стали для них головною справою i контролювалися безпосередньо фараонами та жерцями.

А система вадi давала вiйську можливiсть непомiтно робити великi переходи i раптово атакувати ворога.

Єгиптяни були вмiлими корабелами. Побудованi ними кораблi виходили в Середземне море. Однiею з перших задокументованих морських подорожей е та, що вiдбулася у XXVII столiттi до н. е., коли з мiста Бiбла до Єгипту було доправлено сорок суден, навантажених кедровими стовбурами.

Подорожi до далеких краiн египтяни вважали чимось жахливим.

За iхнiми вiруваннями, якщо мандрiвник помирав на чужинi, вiн ризикував своею душею, позаяк без певних ритуалiв вона не могла увiйти в потойбiчний свiт.

Однiею з найвiдомiших давньоегипетських експедицiй е подорож мандрiвника на iм’я Ханну, що розпочалася за часiв правлiння фараона Сакуре, у 2750 роцi до н. е. Вiн вирушив у мандрiвку за наказом фараона, якому заманулося, щоб Ханну привiз йому з далекого Пунту екзотичнi пахощi.