Унікальні сторінки географії. Визначні географічні відкриття

Звичайно, незабаром фiнiкiйцi в Егейському морi зажили поганоi слави, але саме у них греки навчилися мистецтву будувати кораблi й орiентуватися за зiрками.

Фiнiкiйськi мореплавцi просувалися все далi й далi на захiд. Вони дiсталися Балеарських островiв, а потiм до Іспанii – «Краiни Мороку», як вони ii називали (Іспанiя знаходиться на захiд вiд Фiнiкii, тобто в тiй сторонi, де заходить сонце).

Обiгнувши Іспанiю, фiнiкiйцi побачили, що вона вiддiляеться вiд Африки вузькою протокою, по обидва боки якоi пiдносяться гострi скелi.

Саме через цi «ворота», вирiшили вони, i спускаеться, завершивши денний шлях, бог променистого сонця Мелькарт. Тому фiнiкiйцi назвали скелi Стовпами Мелькарта. Стародавнi греки знали iх як Стовпи Геракла.

Фiнiкiйське блюдо

Зараз цi скелi на протилежних берегах Гiбралтарськоi протоки бiля виходу в Атлантичний океан називаються Гiбралтар i Сеута. А висловлювання «Геркулесовi стовпи» («Стовпи Геракла») стало прозивним i означае межа чогось, крайню точку.

На «краю землi» фiнiкiйцi заснували близько 1104 року до н. е. колонiю Гадiр – сучасний Кадiс. З Гадiра фiнiкiйськi мореплавцi плавали на пiвдень, вздовж захiдного узбережжя Африки, i на пiвнiч, уздовж берегiв Іспанii. Їхнi кораблi дiйшли до «островiв», якi фiнiкiйцi назвали Кассiтеридами, або Олов’яними. Тут вони купували олово, необхiдне для виплавки бронзи. Вважаеться, що це були берега пiвострова Бретань, де в давнину були поклади цього металу.

А ще далi лежали землi, багатi «золотом пiвночi» – на березi холодного Балтiйського моря вiдважнi моряки мiняли своi товари на шматки бурштину.

Звичайно, Гадiр був не единою фiнiкiйською колонiею. Близько 1100 року до н. е. в Пiвнiчнiй Африцi поблизу мису Аполлона i захiдного рукава рiчки Баградаса була заснована Утiка. Приблизно тодi ж на картi свiту з’явилися Гадрумет i Лептiс, розташованi на схiдному узбережжi Тунiсу, Гiппон на територii сучасного Алжиру i Лiкc на атлантичному узбережжi сучасного Марокко.

Але найвiдомiшою колонiею фiнiкiйцiв став легендарний Карфаген.

Подорожуючи на захiд уздовж узбережжя Африки, вони виявили велику затоку. Пiщана мiлина в глибинi затоки утворила природну гавань. Мiсце було дуже зручним, тому тут багато разiв зупинялися купцi з фiнiкiйського мiста Тiра. Тут згодом i побудували велике мiсто, яке стало центром величезноi держави, що iснувала в VII–II столiттях до н. е.